Смітсоніт

Смітсоніт — розповсюджений мінерал класу карбонатів. Карбонат цинку острівної будови.

Смітсоніт
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[1]
Хімічна формула ZnCO₃
Nickel-Strunz 10 5.AB.05[2]
Ідентифікація
Сингонія Тригональна сингонія
Твердість 5
Колір риси білий
Інші характеристики
Названо на честь Джеймс Смітсон[3]
 Смітсоніт у Вікісховищі
Смітсоніт

Названий на честь Джеймса Смітсона (англ. James Smithson, 1754—1829), британського мінералога і хіміка, засновника Смітсонівського інституту у США, який відрізнив цей мінерал від геміморфіту.

Синоніми: цинковий шпат, бонаміт, карбонат-галмей.

Загальний опис

Хімічна формула: Zn[CO3]. Zn у великих кількостях заміщається на Fe. Містить (%): ZnО — 64,90; CO2 — 35,10. Домішки: Сu, Мg, Mn2+, Fe2+, Co, Cd та ін. Ізоструктурний з кальцитом. Сингонія тригональна. Дитригонально-скаленоедричний вид. Кристали рідкісні, ромбоедричні, скаленоедричні. Частіше спостерігаються шкаралуписті, нирковидні виділення, зонально-концентричні кірки, землисті маси. Густина 4,3. Тв. 4-5. Колір звичайно коричневий, але може бути зеленим, блакитним, сірим, жовтим або безбарвним. Блиск скляний до алмазного. Злом нерівний до раковистого. Риса біла. Прозорий. Крихкий. Метаміктний.

Властивості

Кристали ромбоедричні. Двозаломлення мінералів −0,228; Дисперсія 0,014 и 0,031. Зустрічається в зонах гіпергенезу, часто в гідротермальних жилах, в рудних родовищах цинкових мінералів, зазвичай разом зі сфалеритом, геміморфітом, галенітом і кальцитом.

Форма кристалів

Рідко дрібні кристали — ромбоедри, скаленоедри.

Агрегати

Найчастіше щільні, зернисті, променисті, пористі,. Натічні форми — «бурульки», «смугасті скоринки».

Хімічний склад

Окис цинку (ZnO) 64,8 % (Zn 52,2 %), двоокис вуглецю (СО2) 35,2 %, у вигляді домішок нерідко присутні залізо, марганець, рідше кальцій, магній, іноді кобальт.

Кристалічна структура

Аналогічна структурі кальциту (вапняного шпату). Клас симетрії. Дітригонально-скаленоедричний — 3m. Чистий смітсоніт білий, безбарвний. Домішки надають різне забарвлення: світло-коричневого (Fe), жовтого (Cd), рожевого і пурпурного (Co), зеленого або блакитного (Cu). Напівпрозорий до прозорого. Блиск скляний з перламутровим відливом. Спайність по ромбоедру (1011) не цілком досконала. Твердість 4,5-5.; густина 4,2-4,5. Крихкий.

Різновиди

Розрізняють:

  • смітсоніт залізистий (різновид смітсоніту, що містить 22,5-33,0 % FeO),
  • смітсоніт кадміїстий (різновид смітсо-ніту з Лавріума, Греція, що містить до 2,7 % CdO),
  • смітсоніт кальціїстий (різновид смітсоніту, що містить до 10 % СаО),
  • смітсоніт кобальтистий (різновид смітсоніту, що містить до 10 % СоО),
  • смітсоніт магніїстий (різновид смітсоніту, з Каліфорнії, США, що містить до 7,2 % MgO),
  • смітсоніт манґанистий (різновид С., що містить до 10 % MnO),
  • смітсоніт мідний (різновид смітсоніту з Алтаю, містить 6 % CuO),
  • смітсоніт свинцевистий (різновид смітсоніту, містить до 1 % PbO).

Поширення. Родовища

Поширений мінерал зони окиснення свинцево-цинкових родовищ. Асоціює зі сфалеритом. Руда цинку. Родовища: Баден (ФРН), о. Тасос і Лавріон (Греція), Каринтія (Австрія), о. Сардинія, (Італія), Мендіп-Гіллс та Матлок (Велика Британія), шт. Колорадо, Нью-Мексико, Каліфорнія, Арканзас (США), Цумеб (Намібія), Новий Південний Уельс (Австралія). На території України є в Донбасі й Передкарпатті.

Смітсоніт — типовий мінерал зони окиснення цинковмісних сульфідних родовищ, в яких утворюється в процесі метасоматозу за рахунок вміщуючих вапняків і жильного кальциту. Ачісайське родовище Казахстану, Дальнегорська і Примор'я (Росія), Ледвілля, штату Колорадо (США); Цумеб, (Намібія), Лавріон (Греція), Олькуш (Польща).

Застосування

Разом з геміморфітом і віллемітом смітсоніт - один з головних компонентів окиснених руд Zn. Блакитні різновиди мінералу, що зустрічаються в Нью-Мехіко (США), використовувалися в ювелірній справі.

Див. також

Примітки
  1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  3. Handbook of Mineralogy — Mineralogical Society of America.

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.