Ахашверош
Ахашверош — невідомий перський або мідійський цар, один з персонажів біблійної Книги Естер. В деяких перекладах це ім'я передане також як «Ксеркс» та «Артаксеркс». Окрім Книги Естер, цей цар згадується також у біблійних книгах Даниїла, Езри та неканонічній Книзі Товита.
Ахашверош | |
Єврейською: | אחשורש |
---|---|
Англійською: | Ahasuerus |
Куліш: | Артаксеркс |
Огієнко: | Ахашверош |
Хоменко: | Ксеркс |
Турконяк: | Артаксеркс |
Ахашверош | |
---|---|
дав-євр. אחשוורוש | |
Народився |
Індія |
Місце проживання | Сузи |
У шлюбі з | Ваштіd і Естер |
Діти | Дарій Мідянин |
Стосовно ідентифікації цього царя ведуться численні дискусії. В багатьох перекладах він вказаний як Ксеркс чи Артаксеркс. Ця ідентифікація здійснена на основі Книги Ездри, де один раз згадується цей цар. Проте в Книзі Естер події відбуваються набагато раніше, невдовзі після зруйнування Єрусалиму і депортації жителів Юдеї у Месопотамію у 586 році до н.е. (оскільки один з персонажів книги, Марходей, є депортованим юдеєм).
У Книзі Даниїла цар Ахашверош є батьком мідійського царя Дарія Мідянина. В неканонічній Книзі Товита Ахашверош - це мідійський цар, сучасник вавилонського царя Навуходоносора. В самій книзі Естер Ахашверош жодного разу не названий перським царем, а події відбуваються не в Персії, а в Мідії. Тому найбільш ймовірною є версія про те, що біблійний цар Ахашверош є невідомим мідійським царем, сучасником Навуходоносора, що правив у першій половині 6 ст. до н.е. Проте жодних небіблійних доказів існування цього царя не існує.
Агасфер
- Marcus Eli Ravage - Revelation from Rotschild biographer (укр.)(англ.)
Агасфер (івр. אֲחַשְׁוֵרוֹשׁ, трансліт. Aẖashverosh, латиніз. ʼĂḥašwērôš; грец. Ασουηρος в Септуагінті; лат. Xerxes чи Assuerus) — персонаж середньовічної християнської легенди. Агасфер нібито штовхнув Ісуса, коли того везли на розп'яття, за що був приречений на вічне блукання по світу; звідси його прізвисько — «Вічний жид». Образ Агасфера використаний багатьма письменниками (Гете, Шеллі, Еженом Сю, Василем Жуковським та іншими). Також використаний Чарльзом Діккенсом у творі «Посмертні записки Піквікського клубу».