Ахмад аль-Мансур (імам Ємену)
Ахмад аль-Мансур бін Хасім (араб. أحمد بن هاشم; помер 1853) – зейдитський імам Ємену. Його фактично стало завершенням зейдитського домінування у Ємені.
Ахмад аль-Мансур араб. أحمد بن هاشم
| ||
| ||
---|---|---|
1849 — 1853 | ||
Попередник: | Алі II аль-Мансур | |
Наступник: | Мухаммед аль-Мансур бін Абдалла | |
Смерть: | 1853 | |
Національність: | Араб | |
Релігія: | Іслам шиїтського спрямування | |
Рід: | Рассіди |
Біографія
У XIX столітті на тлі зниження прибутків та релігійно-політичного протистояння було підірвано авторитет імамів, які правили країною. У той час на позиції лідера висунувся Ахмад бін Хасім, нащадок Ях'я аль-Мансура і помічник імама Абдалли ан-Насіра. Незадовго після смерті останнього Ахмад бін Хасім разом з деякими улемами залишив Сану та переїхав до Саади, де 1849 року проголосив свій імамат[1].
Однак, правління нового імама, який узяв собі ім'я аль-Мансура, виявилось не надто успішним. Касимідська держава фактично виявилась роздробленою, а племінні групи, що спочатку підтримали Ахмада аль-Мансура, невдовзі залишили його. Він був неспроможний оплатити їхню підтримку чи зібрати армію, щоб контролювати всю країну. Хоч він і зумів узяти Сану, але його правління тривало там лише три місяці. Його імамат розвалився, а сам імам був змушений переховуватись у племені Архат[2].
Примітки
- Vincent Steven Wilhite, Guerilla War, Counterinsurgency, and State Formation in Ottoman Yemen, PhD thesis, Ohio State University, 2003, стор. 95-96
- R.B. Serjeant & R. Lewcock, 1983. стор. 90