Зейдити
Зейдити (араб. الزيدية), Зейдитський мазгаб — прибічники течії в ісламі, заснованої Зейдом ібн Алі Ібн Хусейном (700-740). Одна з найстарших правових шкіл в ісламі. Попри те, що зейдитський мазгаб вважається шиїтською богословською школою, з багатьох доктринальних питань позиція зейдитів відрізняється від богослов’я інших (імамітських) шиїтських мазгабів, і близька до сунітського ісламу. Зейдити зайняли «найпоміркованішу» серед усіх шиїтів позицію, проявляючи релігійну терпимість до сунітів.
| Частина серії статей на тему: |
| Іслам |
|---|
 Аллах Аллах |
| Єдинобожність • Історія • Термінологія |
|
Ключові особи |
|
Культура
|
 Шаблони •  Категорія •  Портал |
Історія
Виникнення зейдитського мазгабу пов’язують з іменем Зейда ібн Алі (700-740), що був членом сім’ї пророка Мухаммеда. Його батьком був 4-й імамітський імам Алі Зайн аль-Абідін, а дідом Хусейн ібн Алі. Зейд ібн Алі був також братом Мухаммеда ібн Алі аль-Багіра (5-го імамітського імама). Частина мусульман Месопотамії, які мешкали в районі Куфи, виступили з вимогами про передачу влади нащадкам Алі. Виступ проти омеядського халіфа вилився у відкрите повстання, під час придушення якого Зейд загинув. Розробка віровчення зейдитів належить одному з послідовників Зейда — Касиму аль-Рассі (787-856). Його онук Ях’я ібн Касим, що народився в 859 р. у Медині, був запрошений до Ємену, жителі якого потребували лідера, який очолив би їх боротьбу з карматами. Там утворилась незалежна держава зейдитів.
Вчення
У вченні зейдитів відчувається вплив мутазилітів. Зейдити вважають Коран творінням Аллаха. На відміну від інших шиїтських течій вони не вірять у «прихованого імама», виступають проти культу святих пророків, не визнають суфійського містицизму, тому серед зейдитів ніколи не були поширені дервішські братства. Зейдити — прибічники виборного імама. Вони визнають імама захисником віри, вважають, що він мусить належати до роду Алі, але заперечують його божественну сутність і не вважають первосвящеником. Зейдити допускали існування одночасно кількох імамів у різних мусульманських державах. Вони також заперечували безумовне напередвизначення.
Зейдити у світі
Політична активність зейдитів, що часто очолювали народні рухи, призвела до утворення низки зейдитських держав у різних кінцях Халіфату: Ідрісидів у Північній Африці (789-926), зейдитських держав в Табаристані (863-928) і Ємені (901-1962). Сьогодні більшість зейдитів зосереджено у Північному Ємені, де вони складають більше половини населення. Зейдитські общини існують також у Саудівській Аравії, Пакистані та інших країнах.
Джерела та література
- Зайдіти // Словник ісламських релігійних термінів арабського походження
- С. М. Прозоров. аз-ЗАЙДИЙА // Ислам : энциклопедический словарь. — М. : Наука. Главная редакция восточной литературы, 1991. — С. 73. — 315 с. : ил. — ISBN 5-02-016941-2. (рос.)
- Зейдитский мазхаб // Ісламський енциклопедичний словник (рос.)
- С. В. Павлов, К. В. Мезенцев, О. О. Любіцева. Географія релігій. — К., 1999. — С. 150
Посилання
- Зайдити // Релігійна політика стародавніх і середньовічних держав: Навч. посібник / Омельчук В. В., Ліснича В. М. — Київ : Персонал, 2011. — С. 564-565.