Бабишкін Олег Кіндратович
Оле́г Кіндра́тович Баби́шкін (4 листопада 1918, Переяслав — 29 червня 1991, Київ, похований на Байковому кладовищі) — український літературознавець, доктор філологічних наук, лесезнавець.
| Бабишкін Олег Кіндратович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
4 листопада 1918 Переяслав, Полтавська губернія, Українська Радянська Соціалістична Республіка |
| Помер |
29 червня 1991 (72 роки) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Країна |
 УНР →  СРСР → Україна |
| Діяльність | письменник, літературознавець, викладач університету |
| Alma mater | Філологічний факультет Київського університету |
| Заклад | КНУ імені Тараса Шевченка, Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України і Головна редакція Української радянської енциклопедії |
| Ступінь | доктор філологічних наук (1964) |
| Нагороди |
     |
Початки
Закінчив восьмирічку, в 1933—1935 роках працював швейником на 4-й взуттєвій фабриці у Києві, навчався на робітфаку. Згодом вчився на філологічному факультеті Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.
Учасник Другої світової війни — пройшов від донських степів до Угорщини й Австрії, поранений. За бойові заслуги нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, двома медалями «За відвагу», медалями «За перемогу над Німеччиною», «За взяття Будапешта», «За взяття Відня», «35 років перемоги у Великій Вітчизняній війні».
Після Другої світової
З 1945 року працює в Інституті літератури та видавництві «Українська Радянська Енциклопедія». Захистив кандидатську, 1964 — докторську дисертацію — про творчість Лесі Українки — головним опонентом на захисті був Максим Рильський.
Свій творчий шлях пов'язав з лесезнавством, про Лесю Українку має десятки наукових праць та кілька книжок окремо — про Миколу Вороного, Олеся Гончара, Ольгу Кобилянську, Агатангела Кримського, Володимира Самійленка, Михайла Стельмаха, Юрія Яновського, велику кількість журнальних і газетних публікацій.
Потрапив під вогонь критики тогочасних керівників у сфері літератури й заздрісників, серед аргументів: батька у 1930-ті роки кілька разів арештовували.
Звільнився «за власним бажанням» з видавництва «УРЕ», перейшов на викладацьку роботу в Київський університет ім. Т. Г. Шевченка 1965 року. Виконував обов'язки професора кафедри теорії і практики радянської журналістики факультету журналістики.
У 1968—1988 роках — професор і завідувач кафедр історії журналістики, теорії й практики радянської преси, літератури та журналістики.
В університеті його й далі звинувачували у «націоналізмі» — особливо за часів успіху кінофільму «Тіні забутих предків» і Гончаревого «Собору» — Бабишкін високо оцінював згадані твори у своїх лекціях — це швидко ставало відомо в певних службах.
Крім історії літератури народів СРСР, також читав курс мистецтвознавства.
Був членом творчих спілок письменників, журналістів, кінематографістів.
Його книжки-дослідження:
- 1955 — «Леся Українка: життя і творчість»,
- 1957 — «Юрій Яновський — життя і творчість»,
- 1963 — «Ольга Кобилянська — нарис про життя і творчість»,
- 1963 — «Володимир Самійленко (1864—1925): літературно-критичний нарис»,
- 1967 — «Агатангел Кримський. Літературний портрет»,
- 1968 — «Олесь Гончар — творчий шлях»,
- 1971 — «У мандрівку століть. Слово про Лесю Українку».
- 1985 — «Вистояти і перемогти — проблема морального випробування у творчості Василя Бикова»,
- 1989 — «Олександр Довженко — публіцист: літературно-критичний нарис»,
- «Амвросій Бучма у кіно»,
- «Українська література на екрані»,
- «Кіномистецтво сьогодні»,
- «Кінематограф сучасного Заходу».