Бабський Олекса (Лесь) Іванович
Олекса (Лесь) Іванович Бабський (псевдо.:Сергій, Вірний,Гриць; 1918, село Поториця, Сокальський район, Львівська обл. — † 13 грудня 1944, Розжалів, Радехівський район, Львівська обл.) — український військовик, поручник УПА. Надрайонник провідник ОУН(р) Радехівщини.
| Олекса (Лесь) Бабський | |
|---|---|
 Поручник | |
_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87.jpg.webp) | |
| Референт СБ ОУНР Сокальської округи | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
1918 c. Поториця, Сокальський район, Львівська область |
| Смерть |
13 грудня 1944 Розжалів, Радехівський район, Львівська область (Розжалівська облава) |
| Національність | Українець |
| Псевдо | «Сергій», «Вірний», «Гриць»" |
| Військова служба | |
| Роки служби | 1937 - 1944 |
| Приналежність |
 Українська держава (1941) |
| Вид ЗС |
 УПА Служба безпеки  ОУНР |
| Війни / битви |
Друга Світова війна Розжалівська облава |
Життєпис
Навчався в Поторицькій народній школі, де брав активну участь в громадському житті. Зокрема, був активним учасником протиалькогольного товариства “Відродження”.
До 1930-х рр. працював в Поторицькому кооперативі. Тоді ж вступає в ОУН(р).
у вересні 1932 року, вперше, заарештований поляками. 11–12 жовтня того ж року постає перед судом, де був засуджений до 5 років ув’язнення за приналежність до ОУН та поширення підпільних летючок і газети “Сурма”. Відбував покарання в тюрмі у Вронках (Мазовецько воєводство, Польща). За амністією термін був скорочений, що дало можливість вийти на волю 3 січня 1936 р.
Після звільнення Олекса займає посаду надрайонного провідника ОУН північно-західної Радехівщини.
У 1937–1938 рр. очолював у Поториці групу із трьох звен ОУН (15 осіб).
Легально працював дяком і диригентом в селі Ордів (Радехівський район), тут одружився і осів на постійно.
З 1937р. Лесь Бабський входив до бойової групи “Вовки”.
У 1938 р., вдруге заарештований. Відбував термін в львівській в’язниці “Бригідки”. Вийшов на волю, як і більшість в’язнів, із падінням Польської Республіки у вересні, 1939 р.
Наприкінці 1939 року призначений замісником провідника підрайонного провідника ОУН в Ордові.
1941 року стає курінним української міліції в Сокалі.
У 1942 р., Олекса перейшов на службу в центр німецької крайсу (округи) Кам’янку-Струмилову (тепер м.Кам’янка-Бузька), де командував охороною складів.
Від 1942 р. керував референтурою служби безпеки ОУН Сокальської округи, а до квітня 1944 р. – також Белзького). Користувався псевдонімом “Сергій”, а в другій половині 1944 р. – “Гриць”.
Для вдосконалення професійних навичок Бабський відбув двомісячний теоретичний і практичний курс при одній із вищих референтур СБ.
Загинув під час Розжалівської облави 13 грудня 1944 року.
Загинув в криївці під час Розжалівської облави 13 грудня 1944 року. Застрелився, щоб живим не потрапити в руки ворога.
Посмертно Л. Бабський-“Сергій” рішенням головного командира УПА, генерал-хорунжого Романа Шухевича-“Тараса Чупринки” підвищений до ступеня поручника з датою старшинства 1 грудня 1944 р.[1]