Бабшин

Назва пов'язана з давньоукраїнською міфологією. За уявленнями наших предків, баба — жіноче божество, тітка бога Святовита, яка витала над світом у вигляді хмар, пізніше уособлювала світло і нібито жила у горах, на високих кручах.[1]

Бабшин згадується в документах із XV століття; 1445 року його купив кам'янецький суддя Микола Чорний; в XVI столітті він належав почергово Володиєвським, Ластовецьким і Костревським; у XVIII столітті ним володіли Лянцкоронські, які близько 1820 року продали його теперішнім власникам Градовським. Населення все православне, 861 чоловік і 859 жінок; усі — українці-селяни, займаються тільки землеробством.

Церква на честь святого Архистратига Михаїла в середині XVIII століття була дерев'яна, з хмизу, обмазана глиною. Зруйнована, за переказами, турками, вона 1761 року була відновлена парафіянами. Ця церква піддавалася ще двом руйнуванням від турків під час російсько-турецьких воєн другої половини XVIII століття, але була відновлювана. Нинішню кам'яну церкву побудовано 1857 року на кошти селян і поміщика; 1877 року на ній перебудовано купол, а церкву покрито замість гонти жерстю; 1884 року влаштовано новий двоярусний іконостас. Нагорі встановлено ікону Богоматері старовинного живопису; на лику Богоматері видно шрам, ніби від удару зброєю; кажуть, що це зробив колись турок або татарин, вдаривши ікону шаблею. Дзвіниця разом із церквою кам'яні. Церковної землі: садибної 8 десятин 986 квадратних сажнів, орної 55 десятин 860 квадратних сажнів. Будинок для священника побудовано 1899 року, а для псаломщика 1895 року на поземельний збір. Церковнопарафіяльна школа з 1885 року; розмістилася в кам'яному будинку з гонтовим дахом, який побудовано 1894 року на місцеві кошти при підтримці училищної ради".

Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».

1. Бабшинська хата віниками багата Архівовано 13 січня 2017 у Wayback Machine. — Кам’янецький часопис КлюЧ. 2016-10-07