Бабюк Віктор Ярославович

Бабю́к Ві́ктор Яросла́вович (24 квітня 1984, м. Братськ, Іркутська область, Російська Федерація 31 липня 2014, м. Шахтарськ, Донецька область — старший солдат 95-ї окремої Житомирської аеромобільної бригади, учасник російсько-української війни.

Бабюк Віктор Ярославович
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження 24 квітня 1984(1984-04-24)
місто Братськ, Іркутська область, Російська Федерація
Смерть 31 липня 2014(2014-07-31) (30 років)
місто Шахтарськ, Донецька область
(від снайперської кулі під час обстрілу бойовиками (відкрита черепно-мозкова травма))
Національність українець
Військова служба
Приналежність  Україна
Вид ЗС  Збройні сили
Рід військ  ДШВ України
Формування
 95 ОАеМБр
Війни / битви Вторгнення Росії в Україну
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

З 1985 року проживав з сім'єю в селі Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області.

У 1991 році пішов у перший клас Ошихлібської середньої школи. 2000 року закінчив 9 клас та вступив до Чернівецького училища, здобув спеціальність столяра. В 2006 році закінчив Чернівецьке ПТУ № 4 здобувши професію столяр будівельного різьбяра по дереву та берізці і працював на одній із фірм міста Чернівці, що виготовляють меблі, столяром. Після закінчення училища з 23 жовтня 2003 року по 27 травня 2005 року проходив військову службу в м. Дніпропетровськ у 25 аеромобільній десантній бригаді.

Віктор Бабюк був призваний за мобілізацією до лав збройних сил у березні 2014 року.[1] Службу в зоні АТО проходив в м. Слов'янськ, Горлівка, Шахтарськ, де виконував бойові завдання далекомірника та одночасно старшого розвідника.

Загинув під Шахтарськом під час обстрілу терористами.[2] Поховали Віктора Бабюка у с. Ошихліби Кіцманського району.[3]

Залишилися дружина, троє дітей, батьки та семеро братів та сестер.

Нагороди

14 листопада 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність III ступеня» (посмертно)[4].

Див. також

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.