Шахтарськ
Шахта́рськ (до 1953 — селище Кати́к) — місто обласного підпорядкування, районний центр Донецької області. Входить до Шахтарської агломерації. Населення — 59 589 мешканців (2001).
Шахтарськ | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
Основні дані | |||||||||
Країна | Україна | ||||||||
Область | Донецька область | ||||||||
Район | Горлівський район | ||||||||
Громада | Шахтарська міська громада | ||||||||
Засноване | 1764 | ||||||||
Статус міста | з 1953 року | ||||||||
Населення | ▼ 49 482 (01.01.2017)[1] | ||||||||
Площа | 19.69 км² | ||||||||
Густота населення | 2513.1 осіб/км² | ||||||||
Поштові індекси | 86200-86219 | ||||||||
Телефонний код | +380-6255 | ||||||||
Координати | 48°03′45″ пн. ш. 38°25′01″ сх. д. | ||||||||
Висота над рівнем моря | 244 м | ||||||||
Водойма | р. Вільхова, р. Кленова | ||||||||
Відстань | |||||||||
Найближча залізнична станція | Постникове | ||||||||
До обл./респ. центру | |||||||||
- фізична | 47,5 км | ||||||||
- залізницею | 94 км | ||||||||
- автошляхами | 56,6 км | ||||||||
До Києва | |||||||||
- фізична | 629 км | ||||||||
- залізницею | 936 км | ||||||||
- автошляхами | 760 км | ||||||||
Міська влада | |||||||||
Адреса | 86200, Донецька обл., м. Шахтарськ, вул. Леніна, 4 | ||||||||
Міський голова | Наумович Олександр Володимирович | ||||||||
Шахтарськ у Вікісховищі
|
Основні галузі економічної діяльності видобуток вугілля, збагачувальні фабрики; легка промисловість; харчова промисловість; каменеобробна промисловість.
Географія
Місто Шахтарськ розташоване в степовій зоні південно-східної частини України на 60 км на схід від Донецька, на південному схилі головного вододілу Донбасу. Місто знаходиться на річці Вільхова (витік в східних околицях), в межах міста в яку впадає річка Кленова. На захід від міста на річці Вільховій розташоване Вільхівське водосховище. Займає площу 50990² км.
На сході житлові квартали міста змикаються з шахтними селищами сусіднього Чистякове.
Структура управління
Шахтарська міська рада і виконавчий комітет.
У місті зареєстрована 31 політична партія, найактивніші:
- міська організація Партії Регіонів
- Всеукраїнське об'єднання «Свобода»
- КПУ
- «Жінки за майбутнє»
48 громадських організацій:
- спортивних — 7
- дитячих та юнацьких — 5
- національних меншин — 3
- військово-патріотичних — 7
- жіночих — 4
- підприємців — 7
- благодійних — 3
- ветеранів та інвалідів — 5
- за інтересами — 17
Природні ресурси. Екологічна ситуація
Рельєф місцевості розподілений балковою системою річки Кринка. Ґрунтовий покрив представлений щебенюватими чорноземами, частково змитими.
Клімат помірно континентальний. Характерні сильні вітри, влітку спекотно. Найхолодніші місяці — січень-лютий (середня температура −7С), найтепліші — липень-серпень (середня температура +35°С). Протягом всього року переважають вітри південно-східного та східного напрямків.
В холодну пору року кількість опадів в середньому 160 мм, в теплу — 354 мм. Влітку опади випадають у вигляді дощів. Стійкий сніговий покрив формується в кінці грудня. Глибина промерзання ґрунту 0,5-0,6 м. Ґрунтові води в заплавах річок та балок — на глибині 0,5-3 м, на вододілах — понад 15 м.
Шахтарськ — місто з критичним станом довкілля. Основним забруднювачем повітря є промислові та допоміжні підприємства; водних ресурсів — підприємства вугільної промисловості та господарсько-побутові стоки.
Велику площу в місті займають породні відвали, які є джерелом негативної дії на довкілля. В зоні їх впливу погіршується динаміка підземних вод. Відсутність ґрунтово-рослинного покрову на таких ділянках посилює прояви вітрової та водної ерозії, тому на них необхідно проводити захисні насадження.
Одна з найгостріших проблем — проблема розміщення промислових та побутових відходів, санітарне очищення міста від твердих побутових відходів та їх безпечне складування. В місті недостатні та виснажені природні ресурси, необхідно поповнювати зелені насадження, відновлювати зони відпочинку, парки. В місті прийнята програма соціально-економічного розвитку, де в розділі «Охорона навколишнього середовища» представлений ряд невідкладних природоохоронних закладів.
Історична довідка
На території міста люди жили з давніх-давен. Про це свідчить знайдена в селі Вільхівчик Скіфська статуя (V ст. до н. е.), друга статуя, що виявлена тут, є пам'яткою епохи кочівників (IX—XIII ст. н. е.). В часи козаччини — землі Кальміуської паланки Війська Запорозького. В 1746 році ці землі увійшли до землі війська Донського. У 1764 році виникла слобода Олексієво-Орлівка. В 1784 р. — селище Вільхівське.
На початку XX століття московський купець Катик А. І. почав спорудження шахт. Так виникло селище Катик. Йшли роки, будувались нові шахти і підприємства, збагачувальні фабрики, канатні підвісні дороги.
Визвольні змагання
6 березня 1917 року в місті дізналися про повалення самодержавства, жителі селища з радістю вітали цю подію. У школі зірвали портрет царя і викинули його в шурф шахти № 9. У селищі роззброїли поліцію.[2]
УРСР
На місті шахтарського селища виріс Катик — селище міського типу, де працювали клуби, бібліотеки, школи, лікарні. Почалась війна, і 28 жовтня 1941 року місто було захоплено німцями, і лише 2 вересня 1943 року було визволено.
20 серпня 1953 року Указом Президії Верховної ради Української РСР Олексієво-Орлівка, Катик та Ольхівчик були об'єднані в місто, яке одержало назву Шахтарськ.
Зараз місто Шахтарськ — одне з багатьох міст Донеччини з моновиробничою і моногалузевою структурою економіки. З вузькою професійно-кваліфікованою структурою робітничої сили, низькими показниками рівня життя та здоров'я населення. Залежність життєзабезпечення міста від діяльності вугільної промисловості надзвичайно велика.
Російсько-українська війна з 2014 року
У середині квітня 2014 року міський голова Олександр Наумович підтримав вимоги про надання особливих умов регіону. У цей же час був знятий державний прапор України з будівлі міської ради та замінений на прапор самопроголошеної ДНР. У травні 2014 року збройні угруповання нейтралізували місцевий відділ міліції.
У липні-серпні 2014 року місто стало місцем запеклих боїв в ході антитерористичної операції проти озброєних угрупувань «ДНР». 31 липня українські бійці загинули під час спроби батальйону 25-ї бригади взяти штурмом місто. Терористи тимчасово поховали біля недобудованої церкви у парку Шахтарська — Артема Джубатканова, Євгена Сердюкова, Олексія Сєдова, Станіслава Трегубчака, Петра Федоряку, Халіна Володимира та, можливо — Володимира Самишкіна.
У часи російсько-української війни 21 вересня 2014 року українські війська вимушено відійшли з міста.
9 жовтня 2014 року пошукова місія Всеукраїнської громадської організації «Союз Народна Пам'ять» проводила роботи в Шахтарську, фахівцям вдалося виявити тіла сімох українських десантників — імпровізована братська могила. На околиці Шахтарська було знайдено тіло кулеметника.
Населення
Зміни населення | ||
---|---|---|
Рік | Населення | Зміна |
1939 | 9542 | — |
1959 | 37 687 | +295.0% |
1970 | 65 389 | +73.5% |
1979 | 69 952 | +7.0% |
1989 | 73 854 | +5.6% |
2001 | 59 589 | −19.3% |
2005 | 55 930 | −6.1% |
2010 | 52 112 | −6.8% |
2014 | 50 468 | −3.2% |
За даними Всеукраїнського перепису населення в Шахтарську проживає 71,6 тисяч чоловік, в тому числі в місті — 59,6 тисяч чоловік, а в селищах міського типу — 9,5 тисяч чоловік, із них:
- селище Контарне — 2 тисячі;
- селище Сердите — 2 тис.;
- селище Московське — 900
- селище Стіжкове — 4,6 тисячі.
Все працездатне населення Шахтарську представлено 41,5 тисячами чоловік. У народному господарстві зайнято 17,7 тисяч чоловік (51 % від загальної кількості трудових ресурсів). Рівень зареєстрованого безробіття — 3,7 %. Молодь до 28 років в місті — 25,7 тисяч, пенсіонерів — 26,4 тисяч (36,8 %).
Національний склад населення Шахтарської міськради за переписом 2001 року[3]
Чисельність | Частка, % | |
українці | 41 951 | 57,7 |
росіяни | 27 412 | 37,7 |
білоруси | 1 080 | 1,5 |
татари | 689 | 0,9 |
молдовани | 189 | 0,3 |
За даними перепису 2001 року населення міста становило 60368 осіб, із них 22,35 % зазначили рідною мову українську, 76,44 %— російську, 0,13 %— білоруську, 0,07 %— вірменську, 0,03 %— молдовську, 0,01 %— циганську, а також болгарську, грецьку, німецьку, єврейську, польську, румунську, гагаузьку та угорську мову[4].
Економічний потенціал
Економічний потенціал міста представлений промисловими підприємствами (24), будівельними організаціями (4), 135 підприємств малого бізнесу. Головну частину промислової продукції забезпечують підприємства вугільної промисловості: 5 із них належать державній холдинговій компанії «Шахтарськантрацит», 2 підприємства з колективною формою власності (ТОВ фірма «Карбон», ТОВ «Шахтовуглесервіс»).
Крім того, промисловість міста представлена: — Підприємство харчової промисловості ВАТ «Шахтарський хліб» — Підприємство легкої промисловості ДПП «ШАТР-1» — Підприємство машинобудування ДП «Донецький підшипниковий завод» — Колективне підприємство «Типографія» — Каменеобробний завод «Омфал»
У місті працює 3 основних автотранспортних підприємства: — Вантажне АТП-11463 — Пасажирське АТП-11415 — Автобаза ДХК «Шахтарськантрацит».
У структурі промисловості міста житлово-комунальний сектор представлений: — 3 житлово-експлуатаційними організаціями — 2 організаціями теплового господарства — міськводоканал — МТП «Міськсвітло» — ТОВ «Рембудсервіс» — ТОВ «Шахтарське КАТП»
Місту Шахтарську надано статус території пріоритетного розвитку. Згідно з цим почалося будівництво нового швацько-трикотажного підприємства на 674 робітничих місця. На фабриці буде випускатися жіночий, чоловічий та дитячий верхній одяг.
Наука. Освіта
У місті 27 навчальних закладів: із них 3 віднесено до розряду вищих навчальних закладів: Шахтарський кінотехнікум, Шахтарське педагогічне училище, Шахтарський технікум Донецького Національного університету економіки і торгівлі ; 3 професійно-технічних училища; 21 загальноосвітня школа і ціла мережа дошкільних закладів.
Медичні заклади
Населення міста обслуговують 9 лікувальних закладів на 260 ліжко-місць і 1760 відвідувань за зміну. Працює територіальний центр з обслуговування одиноких та пристарілих громадян; дитячий будинок інвалідів, дитячий притулок «Звездочка», регіональний протитуберкульозний диспансер.
Засоби масової інформації
Засоби масової інформації міста представляють:
- Міськрайонна газета «Знамя Победы»
- Регіональна газета «Для всех и специально для вас» (засновник ДХК «Шахтарськантрацит»)
- «Голос трудящихся» — профспілки ДХК «Шахтарськантрацит» та ДХК «Октябрьуголь»
- міська студія радіотелебачення «Місцевий канал телебачення» (МКТ)
- ТОВ ТРК «Альянс» + радіо «Клас»
- ТОВ «Кабельно-інформаційна телевізійна мережа» (КИТС)
Культура та спорт
До послуг населення міста: Палац культури, 2 клуби, Шахтарська міська центральна бібліотечна система, фонди якої нараховують понад 1 млн примірників, які обслуговують понад 40 тисяч читачів, книговидача становить 980 тисяч примірників книг за рік; дитяча школа мистецтв, Будинок дитячої та юнацької творчості, Палац спорту «Олімп», дитяча та юнацька спортивна школа та 7 громадських спортивних організацій, у яких працює понад 20 гуртків та секцій.
Релігія
У місті діють 4 православні церкви та релігійні общини:
- православні
- євангелістські — християни-баптисти
- християни повного Євангелія «Слово жизни»
- свідки Єгови
- мусульманська община «Ас-салям»
- релігійна община юдеїв.
Католицька каплиця Матері Божої Остробрамської
У 1990—1992 роках сім'я Рєпіних запрошувала до міста служителів францисканців із костелу св. Флоріана у Шаргороді. З 1992 року місто відвідував о. Ярослав Гіжицький, 16 листопада 2007 єпископ Станіслав Падевський освятив каплицю[5]. Вона знаходиться у звичайному будинку і заснована завдяки спонсору з Польщі (вул. 60 років Жовтня, 13). Її обслуговують священики з парафії св. Йосифа у Макіївці[6].
Відомі люди
У місті народилися:
- Балахонова Анжела Анатоліївна — українська спортсменка;
- Курінний Юрій Юрійович — український політик;
- Красильникова Ярослава Володимирівна (відома як Ярослава) — українська співачка.
- Сумішевський Ярослав Олександрович — російський естрадний співак.
Пам'ятки
Примітки
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- Д. А. Першак Хроника великих дней «Донбас» 1977 стр. 24
- Національний склад та рідна мова населення Донецької області. Розподіл постійного населення за найбільш численними національностями та рідною мовою по міськрадах та районах.
- Розподіл населення за рідною мовою, Донецька область. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 23 грудня 2021.
- Єпископ Падевський у храмах Донецької області
- Портал «Костели і каплиці» Римсько-Католицької Церкви в Україні
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Донбаська широта // Український тиждень, № 1-2, 15 січня 2010
- Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.
- Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
- Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
Посилання
Додаткові джерела
- Шахтарськ — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)