Балецький Еміль Дмитрович
| Еміль Дмитрович Балецький | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
21 лютого 1919 с. Чинадійово | |||
| Помер |
29 грудня 1981 (62 роки) м. Будапешт | |||
| Країна |
 Чехословаччина Угорщина | |||
| Діяльність | прозаїк, поет | |||
| Alma mater | Будапештський університет (1943) | |||
| Мова творів | російська, українська (закарпатський діалект) | |||
| Роки активності | 1935-1943 рр. | |||
| Діти | Annamária Baleczkyd | |||
|
| ||||
Емі́ль Дми́трович Бале́цький (1919, Чинадійово — 1981, Будапешт) — закарпатський поет, письменник москвофільної орієнтації, вчений філолог-славіст.
Життєпис
Випускник Чинадійовської народної школи та Мукачівської русинської гімназії.
Закінчив 1943 Будапештський університет. З 1945 працює в Угорському радіокомітеті, з 1951 — доцент, а з 1952 — завідувач кафедри російської мови Інституту Маркса — Енгельса — Леніна при ЦК ВКП(б), з 1965 — завідувач кафедри російської мови і літератури Будапештського університету.
З 1944 р. Балецький постійно мешкає в Угорщині, багато років завідує кафедрою російської філології Будапештського університету, виступає співавтором першого підручника старослов'янської мови для угорців.
Літературна творчість
У студентські та гімназичні часи публікував вірші, оповідання, художні переклади, фольклорні записи. Наприкінці 1941-на початку 1942 роках редагував з Будапешту літературну сторінку ужгородської газети «Карпаторусскій Голосъ».
Ранні оповідання та вірші писав переважно російською мовою в дореволюційній орфографії, також збереглися його твори «угроруською мовою». В статті «Литература и народный языкъ» критично висловився щодо письменників, які нехтують народною мовою:
Якъ видиме туй уже бѣда зъ языкомъ. Але чому ? - Тому, бо люде ци письменники, якѣ не знають русского литературного язьіка, беруться писати на семъ язьіцѣ, бо многѣ переконанѣ, что лише на семъ язьіцѣ можно творити литературу.[1]
Наукові праці
Автор праць з діалектології, історії, етимології української та інших слов'янських мов, а також українсько-угорських міжмовних контактів (російською та угорською мовами):
- «Про мовну приналежність і заселення села Комлошка в Угорщині» (1956),
- «Єгерський рукописний ірмологій» (1958),
- «Українська грамота Софії Баторі 1674» (1959, у співавт.),
- «Новий етап у дослідженні говорів Закарпаття» (1962),
- «Про деякі угорські запозичення в українській мові» (1963) та ін.
Примітки
- Литературная Недѣля 2, с. 263-264, Ужгород, 1942
Джерела
- Чучка Й. Й. Балецький Еміль Дмитрович // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
- Эмиль Балецкий (2007). У А.Золтан, М.Капрал. Литературное наследие (російська). Архів оригіналу за 5 червня 2011. Процитовано 10 листопада 2017.
- Хадрович Л. Эмилю Балецкому 60 лет. «Studia Slavica», 1980, t. 26, № 1-2;
- H. Toth І. Baleczky Emil Köszöntese. «Studia Russica», 1980, t. 3;
- Петер M. Э. Балецкий. 1919—1981. «Studia Russica», 1981, t. 4;
- Zoltän A. Emil Baleczky. 1919—1981. «Studia Slavica», 1982, t. 28, № 1-4.