Баліста

Баліста (лат. ballista[1] від дав.-гр. βαλλίστρα[2], утвореного від βάλλω — «кидаю»)[3]  — антична зброя для метання сферичних кам'яних снарядів. Головний діючий механізм — два важелі з торсіонними пружинами як штовхач, пружини складалися з кількох петель скручених канатів.

Зарядження балісти

Термін

Стародавні греки називали такі метальні машини палінтонами, тобто «той, що кидає навісом» або «катапелта петроболос» (буквально — «камінь проти щита»). Найпоширеніша римська назва для такої зброї — баліста. Баліста конструкцією мало чим відрізняється від катапульти, що стріляє стрілами (дротиками) і майже горизонтально, а баліста стріляє каменями навісом. Підрозділи обслуги йменувалися балістаріями (ballistarii). Технологічним наступником була аркбаліста — найближчий попередник вогнепальної ствольної артилерії[4].

Загальні відомості

Важкі типові балісти метали каміння вагою 2 таланти (~52 кг), тоді як найважчі дротики для катапульти важили 2 кг. Зрозуміло, що балісти були набагато більші і складніші за катапульти. Але ефект від одночасного застосування кількох десятків баліст міг бути руйнівний для оборонних стін. Варто зазначити, що балісти використовувались для руйнувування оборонних споруд по верхньому гребеню стіни — навіси, башти, метальні машини, захисні зубці і для знищення оборонців стіни.

Калібр балісти визначається вагою каменя, як правило витесаного у формі кулі. Античні автори згадують балісти калібру півталанту (~13 кг) та талант (~26 кг)[5]. Як виняток наводиться потужніша баліста на 3 таланти.[6] Давньоримський автор I ст. до н. е. Вітрувій, розказуючи про калібри баліст, починає з ваги 0.6 кг і закінчує трьома талантами. Візантійський словник Суда згадує балісту калібром 2 таланти.

Див. також

Джерела
  1. Транскрипція по книзі Вітрувія:
  2. Liddell, Henry George; Scott, Robert. Ballistra. A Greek-English Lexicon — через Perseus Tufts.
  3. Liddell, Henry George; Scott, Robert. Ballo. A Greek-English Lexicon — через Perseus Tufts.
  4. Бережинський В. Г. (2014). Мілітарія Київської Русі — К.: «Стародавній Світ», 2014. — 370 с. (342 с.) ISBN 978-966-2606-23-6
  5. Полібій (9.7.41); Флавій (Іуд. в., 3.7.9)
  6. Діодор, 20.48; Афіней, 208c
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.