Бандера Тарас Йосипович
Бандера Тарас Йосипович (* 6 лютого 1929, м.Стрий - 9 жовтня 2016, м. Борислав) — український галицький спортовець, тренер зі стрільби із лука.
Бандера Тарас Йосипович | |
---|---|
Народився |
6 лютого 1929 Стрий |
Помер |
9 жовтня 2016 (87 років) Борислав, Дрогобицький район, Львівська область, Україна |
Країна |
СРСР Україна |
Діяльність | спортсмен |
Короткий життєпис
До початку Другої світової війни оселився у Бориславі, звідки походила його мама — Крисько (Бандера) Стефанія Теодорівна. Батько - Бандера Йосиф Онуфрійович. Доводиться племінником Степанові Бандері.
У травні 1941 р.- разом із матір'ю зазнав виселення до Сибіру і подальших переслідувань з боку радянської влади, проте здобув вищу освіту. Навчався на військовому факультеті при Ленінградському інституті фізичної культури ім. Лесгафта.
Працював у Бориславі інженером на підприємстві «Хлорпроект», став майстром спорту СРСР зі стрільби з лука і створив у Бориславі школу лучників, яка славилася у всьому Союзі. У ті роки у Бориславі проводилася навіть першість СРСР із стрільби з лука «Прикарпатська стріла» (співорганізатори — Труш Роман Іванович, Михайло Блинда, Андрій Гавришків[1]).
Вихованець Тараса Бандери — Любомир Стрільбицький — став першим у СРСР призером Чемпіонату Європи зі стрільби з лука, пізніше також став заслуженим тренером УРСР з цього виду спорту.
Вшанування
- 2009 року рішенням Бориславської міської ради надано звання «Почесний громадянин Борислава»[2].
Примітки
- Б. Михалюньо. Родина Трушів: від мольберта до тятиви / Спортивка.— Львів, № 155 (1261), 27.12. 2014.— С. 17
- Почесні громадяни Борислава
Джерела
- У Бориславі майстер спорту СРСР зі стрільби з лука Тарас Бандера святкує своє 80-річчя
- Тарнавський Р., Микулич О. Книга пам'яті бориславців та східничан. — Дрогобич, 2004. — 182 с.
- Аналіз феномена «школа спортсменів і тренерів високого рівня» на прикладі стрільби з лука у Львівській області. О. М. Калиніченко, к.п.н., доцент, м. Львів
- Любомир Стрельбицький: "Збірна СРСР була дуже потужна, всі з України — Віктор Сидорук, Вадим Рєзников і я — «малолітній»