Бандикота

Бандикота[1] (Bandicota) — рід гризунів підродини мишевих. Поширені в Південній та Південно-Східній Азії. Викопні рештки бандикот відомі з верхнього пліоцену Індії[2].

Бандикота
Бандикота бенгальська
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Мишоподібні (Rodentia)
Родина: Мишеві (Muridae)
Підродина: Мишеві (Murinae)
Рід: Бандикота (Bandicota)
Gray, 1873
Види

Bandicota bengalensis
Bandicota indica
Bandicota savilei

Вікісховище: Bandicota

Види

Виділяють три види:[3][2][4]

Етимологія

Слово "бандикота" походить від назви цих гризунів мовою телугу: пандікокку(పందికొక్కు), що буквально означає "щур-свиня", "свиний щур"[5].

Опис

Всі бандикоти доволі великі гризуни (найбільша — індійська). Довжина тіла досягає 49 см, вага може перевищувати 1,5 кг. Хвіст довгий, рівний тілу за довжиною. Загалом зовнішній вигляд характерний для мишевих, однак морда доволі широка і закруглена. Колір шерсті загалом сірий, живіт світлий.[6]

Спосіб життя

Бандикоти всеїдні. Поблизу людських поселень харчуються відходами, також в значній кількості їсть рослинний корм (насіння і зерна). Спосіб життя всіх трьох видів доволі схожий. Живуть в глибоких норах, зазвичай риють їх в землі поза людськими житлами. В норах роблять запаси фруктів і зерна, вага яких може досягати кількох кілограмів.

Розповсюдження

Ареал поширення бандикот дуже широкий. Часто на одній території можуть мешкати кілька видів бандікот[4]. На всьому своєму ареалі бандикоти — звичайні синантропні гризуни, хоча можуть мешкати й в малонаселеній місцевості[3].

На всьому ареалі поширення бандікоти численні та не потребують захисту.[7] Їх часто вживають в їжу, особливо в країнах Південно-Східної Азії. Ці гризуни є носіями збудників небезпечних хвороб. Всі бандікоти, особливо бенгальська, є небезпечними шкідниками сільського господарства, тому місцеве населення знищує їх.

Примітки
  1. Маркевич, О. П. Номенклатура // Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 149.
  2. Genus Bandicota (англ.). Wilson's and Reeder's Mammals of the World. Архів оригіналу за 15 липня 2012. Процитовано 14 февраля 2011.
  3. S.H.Prater. The Book of Indian Animals. — Third (Revised) edition. — Bombay : Bombay Natural History Society, 1971. — С. 211-212.
  4. Bandicota indica (англ.). Wilson's and Reeder's Mammals of the World. Архів оригіналу за 15 липня 2012. Процитовано 15 февраля 2011.
  5. Bandicoot (англ.). Digital Dictionaries of South Asia. Архів оригіналу за 15 липня 2012. Процитовано 15 февраля 2011.
  6. Жизнь животных, под ред. С.П.Наумова и А.П.Кузякина. {{{Заголовок}}}. — М., 1971. — Т. 6. — С. 224-225. — 300000 прим.
  7. Bandicota indica (англ.). The IUCN Red List of Threatened Species. Архів оригіналу за 15 липня 2012. Процитовано 14 февраля 2011.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.