Бандурове (Голованівський район)

Банду́рове село в Гайворонській громаді Голованівського району Кіровоградської області України. Населення становить 1980 осіб.

село Бандурове
Країна  Україна
Область Кіровоградська область
Район/міськрада Голованівський район
Громада Гайворонська громада
Облікова картка Облікова картка 
Основні дані
Засноване До 1845 р.
Населення 1980
Поштовий індекс 26325
Телефонний код +380 5254
Географічні дані
Географічні координати 48°13′39″ пн. ш. 29°51′38″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
147 м
Водойми Яланець
Місцева влада
Сільський голова Опаленко Олександр Анатолійович
Карта
Бандурове
Бандурове
Мапа

Розташоване на мальовничих берегах річки Яланець. Через село пролягає автошлях Умань-Балта Р71. Біля села розташований орнітологічний заказник «Бандурівські ставки».

Історія

За переказами село одержало назву від імені першого поселенця Бондура, який мав тут хутір. Згодом неподалік поселилися два козаки: Наливайко і Гудим. З часом утворилося три суміжні поселення: Старо-Бондурова, Наливайківка і Гудимівка. У кожному з них були побудовані церкви: Різдво Богородична, Покровська і Димитрівська. Коли хутори злилсь в один населений пункт, йому дали назву Бондурова. У 1845 році два храми було закрито і залишено один. Нову церкву збудували у 1852 році і у 1853 році освятили на честь Покрови Божої Матері.

На початку XIX ст. землі належали польському поміщику Вацлаву Жевуському, маєток якого знаходився у містечку Саврані. Але у 1830 році за участь останнього у польському заколоті, село було конфісковано і передано у казну.

У 1920 році створено волосний ревком, а в 1929 році — колгоспи імені «Правди», «Хвиля», імені Хрущова. В 1950-х роках вони об'єднались в колгосп «Іскра». Колгоспи очолювали Д. К. Попов, С. М. Продан, П. М. Береза, В. П. Грабова.

На фронтах Великої Вітчизняної війни воювало 852 чоловіки, з них 279 нагороджено орденами і медалями. 440 односельців загинуло. Чимало бандурівців брало участь у партизанському загоні «Буревісник», або ж допомагали народним месникам.

Село звільнено від німецьких і румунських загарбників 14 березня 1944 року підрозділами 29 танкового корпусу і 80 гвардійської ордена Суворова Уманської стрілецької дивізії. Загиблим на фронтах односельчанам і воїнам, що звільняли село, споруджено меморіал Слави.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2716 осіб, з яких 1156 чоловіків та 1560 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1987 осіб.[2]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

МоваВідсоток
українська 98,48 %
російська 1,21 %
молдовська 0,15 %
болгарська 0,05 %
вірменська 0,05 %

Наш час

Сьогодні в Бандуровому діє ФГ «Лан», яке очолює А. Я. Опаленко — 3281 га землі, 6 фермерів обробляють 212 гектарів землі. Є 44 одноосібні господарства — 122 га.

В селі функціонує загальноосвітня школа, Будинок культури, бібліотека, відділення зв'язку, філія Ощадбанку, 2 фельдшерсько-акушерських пункти, дитячий садок, заклади торгівлі і громадського харчування.

На території Бандурівської сільради розташоване лісове урочище «Чагари» та заказник «Бандурівські ставки».

Відомі особи

  • Т. Ф. Бобко (1914-2000) — повний кавалер ордена Слави
  • В. І. Свідовий — доктор медичних наук
  • М. І. Цвіліхівський — доктор ветеринарних наук
  • І. Пустомельник — кандидат фізико-математичних наук
  • Козак Дмитро Миколайович — Віце-Прем'єр-Міністр РФ з проведення Олімпіади, міністр регіонального розвитку уряду Російської Федерації
  • Замишляк Григорій Михайлович — Герой Росії, старший прапорщик морської піхоти
  • В. М. Антонюк — доктор технічних наук
  • В. Ф. Рябоволик — поет

Див. також

Примітки

Посилання

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.