Банк Італії

Банк Італії (італ. Banca d'Italia) центральний банк Італії, заснований в 1893 році. Банк є членом Європейської системи центральних банків.

Національний банк Італії
Banca d'Italia
Штаб-квартира Рим,  Італія
Координати 41°53′50″ пн. ш. 12°29′20″ сх. д.
Дата заснування 9 серпня 1893
Президент
(голова)
Іньяціо Віско
Країна  Італія
Базова облікова
ставка
2,00 %
Базова депозитна
ставка
0,25 %
Вебсайт www.bancaditalia.it (італ.)]
Валюта євро
 Банк Італії у Вікісховищі

Історія

Банк Італії був заснований в 1893 році як акціонерне товариство. З 1895 року йому було передано ведення операцій казначейства. У 1926 році Банк Італії отримав право контролю над кредитною системою і курсом ліри. У 1936 році банк був націоналізований урядом Муссоліні і став виконувати функції «банку банків», тобто кредитував інші банки.

Функції

Основними функціями Банку Італії є наступні:

Керівництво

На чолі Банку Італії стоїть Вища рада (Consiglio Superiore), що обираються зборами акціонерів (assemblea dei partecipanti), який проводить у життя рішення Міжміністерського комітету по кредитах і заощадженням. Банк очолює Раду керуючих, який призначається Вищою радою. До Ради керуючих (Direttorio) входить 12 директорів, виключаючи політичних діячів. Управляючі вибирають Комітет Вищої ради, що складається з керуючого (governatore), генерального директора (direttore generale), його заступника (vicedirettori generali) і чотирьох директорів. Керуючий, генеральний директор та його заступник мають бути схвалені радою міністрів і затверджені Президентом країни. Вони можуть бути відкликані в будь-який час.

Див. також

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.