Банк Італії

Банк Італії був заснований в 1893 році як акціонерне товариство. З 1895 року йому було передано ведення операцій казначейства. У 1926 році Банк Італії отримав право контролю над кредитною системою і курсом ліри. У 1936 році банк був націоналізований урядом Муссоліні і став виконувати функції «банку банків», тобто кредитував інші банки.

Основними функціями Банку Італії є наступні:

• Емісія євро;
• Акумуляція і зберігання офіційних золотовалютних резервів;
• Ведення рахунку держави, на якому відображається рух надходжень і виплат;
• Надання кредитів кредитним установам та уряду;
• Контроль за діяльністю кредитних установ.

На чолі Банку Італії стоїть Вища рада (Consiglio Superiore), що обираються зборами акціонерів (assemblea dei partecipanti), який проводить у життя рішення Міжміністерського комітету по кредитах і заощадженням. Банк очолює Раду керуючих, який призначається Вищою радою. До Ради керуючих (Direttorio) входить 12 директорів, виключаючи політичних діячів. Управляючі вибирають Комітет Вищої ради, що складається з керуючого (governatore), генерального директора (direttore generale), його заступника (vicedirettori generali) і чотирьох директорів. Керуючий, генеральний директор та його заступник мають бути схвалені радою міністрів і затверджені Президентом країни. Вони можуть бути відкликані в будь-який час.

• Банки Італії — список найбільших комерційних банків в Італії
• Економіка Італії

• Офіційний сайт (італ.)