Барабой (річка)

Барабо́й — річка в Україні, в межах Одеського району Одеської області. В межах курорту Грибівка впадає до Чорного моря. На історичних картах річка позначена під назвами Балка Канаєве і, раніше, Кайна-Су (останнє від крим. Kanaya Su — кривава вода[2]).[3]

Барабой
Барабой у нижній течії
46°11′40″ пн. ш. 30°34′53″ сх. д.
Витік біля с. Кам'янка
Гирло Чорне море
• координати 46°11′40″ пн. ш. 30°34′53″ сх. д.
Країни:  Україна:
Одеська область
Регіон Одеська область[1]
Довжина 71 км
Площа басейну: 652 км²
Притоки: невеликі потічки
Ідентифікатори і посилання
GeoNames 712855
 Медіафайли у Вікісховищі

Топоніміка

Гідронім, є гібридним об'єднанням основ слів бара — "сире місце між горбами; вологе пониззя; калюжа, болото; впадина з вологим лугом; стояча вода, плавні; річка" та тюркського бой — "берег, узбережжя"[4].[уточнити] [неякісне джерело]

Опис

Довжина 71 км, площа водозбірного басейну 652 км². Похил річки 1 м/км. Долина трапецієподібна, завширшки 1,5—2 км. Річище нерозгалужене, частково випрямлене, проводиться розчищення, його ширина 10—20 м. Використовується на зрошення, рибництво, розведення водоплаваючої птиці. Вода з болотним присмаком, для пиття непридатна. Влітку міліє і пересихає. Споруджено невеличкі водосховища і ставки.

Розташування

Барабой бере початок біля села Секретарівка. Тече переважно на південний схід і (місцями) на південь. Впадає до Чорного моря на південний схід від села Грибівки.

Вздовж річки Барабой розташовані населені пункти: місто Теплодар, а також села Грибівка, Дальник, Барабой та інші.

Барабой впадає до Чорного моря

Історія

Колись річка Барабой була великою і повноводною, на ній існувало судноплавство. В річці була морська і річкова риба. В наш час річка обміліла, місцями пересохла, кількість риби помітно зменшилась.

річка Барабой у Дальнику, серпень 2017

Примітки
  1. GEOnet Names Server — 2018.
  2. За іншою версією кипляча вода.
  3. Сапожніков І.В. Кам'яні хрести степової України (XVIII — перша половина XIX ст.). — Одеса: Чорномор'я, 1997. — 134 с.
  4. В. В. Лучик Етимологічний словник топонімів України. – К.: ВЦ «Академія», 2014. — С. 33-34.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.