Барановський Василь Володимирович (воїн)

Васи́ль Володи́мирович Барано́вський (нар. 30 січня 1967(19670130), Устинівка, Малинський район, Житомирська область, Українська РСР — 29 січня 2015, Вуглегірськ, Бахмутський район, Донецька область, Україна) — старший лейтенант Збройних Сил України, учасник війни на сході України (44-та окрема артилерійська бригада)[1].

Василь Володимирович Барановський
 Старший лейтенант
Загальна інформація
Народження 30 січня 1967(1967-01-30)
Устинівка, Малинський район, Житомирська область, УРСР
Смерть 29 січня 2015(2015-01-29) (47 років)
Вуглегірськ, Бахмутський район, Донецька область, Україна
Військова служба
Роки служби 2014-2015
Приналежність  Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Ракетні війська та артилерія
Формування
 44 ОАБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки

Життєпис

Виростав із чотирма братами й сестрами. 1982 року закінчив Устинівську 8-річну школу, 1985-го — Малинське професійно-технічне училище № 36, машиніст-тракторист широкого профілю, рік працював в Устинівському колгоспі. У 1986—1988 роках служив у Радянській Армії, Північний Казахстан, аеромобільні війська, водій БМП; після закінчення строкової служби йому присвоєно військове звання молодшого лейтенанта, командир БМП. Демобілізувавшись, повернувся в Устинівку, працював у місцевому колгоспі трактористом. У 2001—2005 роках — різноробочий у Малинському держлісгоспі, з 2005 по 2014-й працював у ПП «Тандем». З 2002 року проживав у селі Горинь з дружиною і двома її доньками, яких виростив з дитинства.

Мобілізований у березні 2014-го, старший лейтенант, командир взводу 44-ї окремої артилерійської бригади. Перебував у Чаплинці на межі з окупованим Кримом, в листопаді перевели у Вуглегірськ.

Загинув 29 січня 2015-го у боях з російськими збройними формуваннями в місті Вуглегірську, під час бою Василь подзвонив командиру і сказав, що вибрався з машини та поранений у ногу — в танк прямою наводкою влучив снаряд великокаліберної гармати. Вони з Миколою Качкалдою виїхали танком на вогневу позицію та вели бій з наступаючими терористами. В ході бою танк було підбито, він загорівся. Його мали забрати, але, коли прибули до пункту призначення, Василя там вже не було.

Ідентифікований серед загиблих, похований 20 червня 2015 року в селі Фортунатівка Малинського району з військовими почестями.

По смерті лишилися мама, брат, дві сестри, дружина, дві доньки та син.

Нагороди та вшанування

Примітки
  1. У Тернополі на території розташування 44 бригади встановлять пам'ятник загиблим воїнам
  2. Указ Президента України від 10 березня 2017 року № 58/2017 «Про відзначення державними нагородами України»
  3. В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022.
  4.  Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 29 січня на YouTube

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.