Баратинський Євген Абрамович

Євген Абрамович Баратинський (рос. Баратынский Евгений Абрамович; *19 лютого (2 березня) 1800(18000302), с. Вяжля — † 29 червня (11 липня) 1844, Неаполь) — російський поет. Навчався в пажеському корпусі в Петербурзі.

Баратинський Євген Абрамович
Баратынский Евгений Абрамович
Євген Абрамович Баратинський
Народився 19 лютого (2 березня) 1800(1800-03-02)
Вяжля
Помер 29 червня (11 липня) 1844(1844-07-11) (44 роки)
Неаполь
·гострий інфаркт міокарда
Поховання Тихвінське кладовищеd[1]
Країна  Російська імперія
Місце проживання Казань[2]
Москва[3]
Діяльність поет
Знання мов російська[4]
Рід Боратинські
Батько Abram Baratynskyd[5][1]
Родичі L. N. Ėngelʹgardtd[6]
Брати, сестри Sergey Baratynskyd, Баратинський Іраклій Абрамович і Q47147257?
У шлюбі з Anastasiya Baratynskayad
Діти Lev Baratynskyd[7] і Nikolay Baratynskyd
Автограф
Сайт baratynskiy.lit-info.ru

Оновив зміст і форму традиційної російської елегії, надав їй глибокого психологізму («Водоспад», 1821; «Дві долі» й «Освідчення», обидві — 1823; «Буря», 1824). В ліриці Баратинського відчутний вплив волелюбних настроїв, що панували в літературних колах, близьких до декабристів.

У поемі «Еда» (1826) Баратинський намагався всупереч романтичній традиції створити звичайні життєві ситуації й характери.

«Катерина» Тараса Шевченка має деякі спільні риси з «Едою» Баратинського. Шевченко згадав цей твір у повісті «Близнецы» поряд з «Катериною» і «Сердешною Оксаною» Григорія Квітки-Основ'яненка у зв'язку з долею героїні своєї повісті Якилини.

Українською мовою окремі вірші Баратинського переклали П. Грабовський («Зима», 1895) і П. Пилипович («Чому невільникам думки про волю милі?», «Мій хист малий, неголосний мій спадок», обидва — 1925). В Україні творчість Баратинського досліджували П. Пилипович, Н. Мазепа, Л. Фрізман.

Джерела
  • Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.
  • Мазепа Н. Р. Е. А. Баратынский. Эстетические и литературно-критические взгляды. К., 1960.
  • Фризман Л. Г. Творческий путь Баратынского. М., 1966
  • УЛЕ. К., 1988, т.1.-с. 127—128.

Примітки
  1. С. Трубачев, С. Адрианов Баратынский, Евгений Абрамович // Русский биографический словарь — СПб: 1900. — Т. 2. — С. 490–494.
  2. Бобров Е. А. А. С. Пушкинъ въ Казани. // Пушкин и его современники. Вып. 3. — Комиссия для издания сочинений Пушкина при Отделении русского языка и словесности Императорской академии наук, 1905. — С. 32, 38.
  3. Бобров Е. А. А. С. Пушкинъ въ Казани. // Пушкин и его современники. Вып. 3. — Комиссия для издания сочинений Пушкина при Отделении русского языка и словесности Императорской академии наук, 1905. — С. 38.
  4. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. Баратынский, Абрам Андреевич // Русский биографический словарь — СПб: 1900. — Т. 2. — С. 489.
  6. Бобров Е. А. А. С. Пушкинъ въ Казани. // Пушкин и его современники. Вып. 3. — Комиссия для издания сочинений Пушкина при Отделении русского языка и словесности Императорской академии наук, 1905. — С. 38, 36.
  7. Бобров Е. А. А. С. Пушкинъ въ Казани. // Пушкин и его современники. Вып. 3. — Комиссия для издания сочинений Пушкина при Отделении русского языка и словесности Императорской академии наук, 1905. — С. 36.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.