Барбікан оливковий

Барбікан оливковий[2] (Stactolaema olivacea) — вид дятлоподібних птахів родини лібійних (Lybiidae).

?
Барбікан оливковий

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Дятлоподібні (Piciformes)
Родина: Лібійні (Lybiidae)
Рід: Жовтоголовий барбікан (Stactolaema)
Вид: Барбікан оливковий
Stactolaema olivacea
(Shelley, 1880)

Мапа поширення виду.
Синоніми
Buccanodon olivaceum
Посилання
Вікісховище: Stactolaema olivacea
Віківиди: Stactolaema olivacea
EOL: 1177706
ITIS: 554201
NCBI: 135183

Поширення

Вид поширений в південно-східній частині Африки від Кенії на південь до ПАР. Мешкає в різноманітних лісах від рівня моря до 1800 метрів.

Опис

Птах має тьмяно-оливкове оперення, жовтіше на крилах, і блідіші на животі. Голова та підборіддя темно-коричневі, а очі варіюються від тьмяно-червоного до помаранчевого. Дзьоб чорний, а ноги чорнуваті.

Підвиди

  • S. o. olivacea — прибережна Кенія та височини центральної Танзанії;
  • S. o. uluguruensis — гори Улугуру на сході Танзанії[3]
  • S. o. howelli — гори Удзунгва в Танзанії;
  • S. o. rungweensis — гора Рунгве і гори Порото (Танзанія) і пагорби Місуку (Північне Малаві);[3]
  • S. o. hylophona — лісові заповідники Нгарама, Рондо і, можливо, Мітундумбея в прибережній Танзанії[4]
  • S. o. belcheri — гора Тьйоло в Малаві і гора Намулі в Мозамбіку;
  • S. o. woodwardi — ліс Онгоє в Квазулу-Натал (ПАР).

Примітки

  1. BirdLife International (2016). Stactolaema olivacea: інформація на сайті МСОП(версія 2021,1) (англ.) 10 червня 2021
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Green Barbet. Preliminary Map. Tanzania Bird Atlas. Процитовано 22 травня 2014.
  4. Biodiversity studies in Kilwa and Lindi Districts. UTUMI Biodiversity Surveys (Tanzania: DANIDA, Ministry of Foreign Affairs) (Ref. No. 104.Tan.1.MRS.11): 77 pages. December 2002. Процитовано 14 червня 2011.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.