Барвінок Борис Володимирович

Народився у Києві. Хрещений в Церкві святих Костянтина та Єлени. Батьки Барвінок Володимир Іванович та Воловік Євгенія Степанівна. Раннє дитинство провів у двох містах: Санкт-Петербурзі та Києві. Навчається у Третій Санкт-Петербурзький гімназії. Під час становлення УНР у 1917 з родиною повертається із Санкт-Петербурга до Києва, продовжує навчання в Першій українській гінмазії Києва.

Борис у дитинстві, Санкт-Петербург

З 1929-го року — інженер шляхів сполучення. У 1930-х роках навчається у Київському політехнічному інституті на інженерному факультеті за спеціалізацією мостобудування. Викладачем Бориса був академік Патон Євген Оскарович. У 1929 році одружився з Оленою Татаровою. У 1930 році в сім'ї Бориса народився син Юрій.

1935 року взяв участь у київській конференції по взаємодії колії та рухомого складу і виступив з доповіддю про вплив вибоїн на бандажах і стикових западин на коливання надресорної частини вагона[1].

Працює співробітником Інституту транспортної-механіки Всеукраїнської Академії Наук, де публікує «Вплив стиків на коливання рухомого складу»[2]. У 1937 Борис стає випускником третього випуску техніків-мостовиків. Його науково-технічний твір по мостобудуванню виходить окремим виданням та користується попитом у фахівців. Працює викладачем у Київському будівельному інституті, сьогодні — Київський національний університет будівництва і архітектури. Поєднує викладацьку діяльність з науковою у Інституті транспортної механіки Всеукраїнської Академії Наук.

Вже наприкінці року 5 грудня 1937 року заарештований НКВД за участь в антирадянській українській націоналістичній організації та ведення контр-революційної діяльності. Під час обшуку конфісковано фотоапарат Фотокор № 1. Кінцевою метою організації, згідно звинуваченням, було відторгнення України від Радянського союзу, повалення радянської влади та створення української буржуазно-демократичної республіки. Проходив за справою разом з академіком Супруненко, Петро Михайловичем.

Після низки імітованих катами НКВД розстрілів у київській тюрмі та зазнаних тортур від рук слідчого Воронцова, етапований 11 липня 1938 року у концтабір Локчимлаг (ГУЛАГ) в Республіці Комі, де дізнався про своє засудження в таборах НКВД строком у 10 років виправно-трудових робіт. Влітку 1940 переведений у концтабір Котлас. Проте примусово утримується в концтаборах аж до 1952. Уникає відправлення до штрафбату завдяки гострому попиту на спеціальність інженера-містобудівника в умовах війни. Протягом свого перебування у концтаборах ГУЛАГ Борис керує будівництвом багатьох мостів на півночі Росії.

1952-го його звільняють із тюрми. Повертається до Києва, працює інженером у Київському проектно-розвідувальному та конструкторсько-технологічному інституті. Реабілітований після XXII з'їзду КПРС 1961 року. Згодом Борис Барвінок отримує посаду головного інженера Київського інституту проектування підприємств вугільної промисловості.