Барроу (кратер)

Барроу (лат. Barrow) — кратер на Місяці, в північній приполярній частині видимого боку. Діаметр — 94 км. Належить до незвичних кратерів із рівним, але світлим дном[1]; також примітний цікавою грою світла й тіней під час сходу Сонця[2][3]. Названий на честь англійського математика, фізика і богослова 17 століття, вчителя Ньютона, Ісаака Барроу. Цю назву запропонував у 19 столітті Йоганн Генріх фон Медлер[4][5], а 1935 року затвердив Міжнародний астрономічний союз[6]. Раніше цей кратер мав іншу назву: 1645 року Міхаель ван Лангрен дав йому ім'я Amalfi[7][5].

Барроу
лат. Barrow
Мозаїка знімків зонда Lunar Reconnaissance Orbiter
(ширина зображення — 150 км)

Мозаїка знімків зонда Lunar Reconnaissance Orbiter
(ширина зображення — 150 км)

71.28° пн. ш. 7.59° сх. д. / 71.28; 7.59
Небесне тілоМісяць
Типметеоритний
Діаметр94 км
ЕпонімІсаак Барроу
Назву затверджено1935
У базах даних
GPN

 Барроу у Вікісховищі

Опис кратера

Найближчі до Барроу найменовані кратери (не рахуючи сателітних) — Гольдшмідт, що примикає до нього на північному заході, Метон на північному сході та Бонд У. на південному заході[8]. Координати центру кратера — 71.28° пн. ш. 7.59° сх. д. / 71.28; 7.59[6].

Барроу — древній кратер: він утворився в донектарському (можливо, в нектарському) періоді[9]. З тих часів його досить сильно зруйнували удари космічних тіл. Його вал нерівний і подекуди перекритий меншими кратерами: на південному заході його перекриває 27-кілометровий кратер Барроу А, а на південному сході — 17-кілометровий нечіткий кратер Барроу B, що зливається з Барроу. Вал найвищий на заході та північному заході, де в окремих місцях сягає 3,4 км над рівнем дна; на інших ділянках його висота здебільшого складає 1,4–1,8 км[10]. Центральної гірки нема. Дно поцятковане численними дрібними кратерами та перетяте слабкими променями кратера Анаксагор.

Барроу — один із найцікавіших об'єктів для спостереження на ранковому термінаторі[2]. Його вал на сході має кількакілометровий розрив, крізь який Барроу сполучається з сусіднім кратером Метон F. На сході Сонця крізь цей розрив проходять промені, що створюють на дні Барроу довгу вузьку яскраву смужку[3].

Барроу належить до своєрідного типу кратерів, особливо розповсюджених саме в цьому регіоні, на північ від Моря Холоду. Їх дно рівне, як і в кратерів, залитих морською лавою, але, на відміну від них, не є темним[1]. Походження подібних світлих рівнин лишається неясним. Можливо, вони залиті лавою іншого складу або були вкриті викидами кратерів — зокрема, басейну Моря Дощів. Вік поверхні дна Барроу оцінюють (за концентрацією дрібних кратерів) у 3,9–3,8 млрд років[11], а вік інших подібних рівнин лежить у межах 4,0–3,65 млрд років[11][12][13].

Сателітні кратери

Ці кратери, розташовані в околицях Барроу, названо його ім'ям з доданням великої латинської літери[6].

Барроу Координати Діаметр, км
A 70.56° пн. ш. 3.86° сх. д. / 70.56; 3.86 (Барроу A) 27,4
B 70.16° пн. ш. 10.53° сх. д. / 70.16; 10.53 (Барроу B) 16,8
C 73.02° пн. ш. 11.12° сх. д. / 73.02; 11.12 (Барроу C) 28,0
E 69.00° пн. ш. 3.33° сх. д. / 69.00; 3.33 (Барроу E) 17,9
F 69.16° пн. ш. 1.81° сх. д. / 69.16; 1.81 (Барроу F) 18,6
G 70.17° пн. ш. 0.26° сх. д. / 70.17; 0.26 (Барроу G) 29,4
H 69.28° пн. ш. 6.00° сх. д. / 69.28; 6.00 (Барроу H) 4,9
K 69.29° пн. ш. 11.74° сх. д. / 69.29; 11.74 (Барроу K) 45,5
M 67.61° пн. ш. 9.14° сх. д. / 67.61; 9.14 (Барроу M) 5,9

Див. також

Примітки
  1. Westfall J. E. Atlas of the Lunar Terminator. — Cambridge University Press, 2000. — P. 39. — ISBN 9780521590020.
  2. Elger T. G. The Moon. A Full Description and Map of its Principal Physical Features. — London : Georg Philip & Son, 1895. — P. 66. (В цій книзі за тодішньою термінологією схід на Місяці зветься заходом і навпаки).
  3. Wood C. (13 травня 2008). Shafted!. the-moon.wikispaces.com. Архів оригіналу за 15 квітня 2015. Процитовано 15 квітня 2015.
  4. Пугачева С. Г., Родионова Ж. Ф., Шевченко В. В., Скобелева Т. П., Дехтярева К. И., Попов А. П. Государственный Астрономический институт им. П.К. Штернберга, МГУ. Номенклатурный ряд названий лунного рельефа. — 2009. — С. 5. (описание)
  5. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 191, 198, 219. — ISBN 9780521544146. — Bibcode:2003mnm..book.....W.
  6. Barrow. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 18 жовтня 2010. Архів оригіналу за 15 квітня 2015. Процитовано 15 квітня 2015.
  7. Карта Місяця, складена Міхаелем ван Лангреном (1645)
  8. Кратер Барроу на карті LAC3
  9. Lunar Impact Crater Database. Losiak A., Kohout T., O’Sulllivan K., Thaisen K., Weider S. (Lunar and Planetary Institute, Lunar Exploration Intern Program, 2009); updated by Öhman T. in 2011. Archived page.
  10. За альтиметричними даними супутника Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS
  11. Koehler, U.; Head, J. W., III; Neukum, G.; Wolf, U. (2000). Lunar Light Plains in the Northern Nearside Latitudes: Latest Results on Age Distributions, Surface Composition, Nature, and Possible Origin. 31st Annual Lunar and Planetary Science Conference, March 13-17, 2000, Houston, Texas, abstract no. 1822. Bibcode:2000LPI....31.1822K.
  12. Hiesinger, H.; Howes van der Bogert, C.; Thiessen, F.; Robinson, M. (2013). Ages of Lunar Light Plains. EGU General Assembly 2013, held 7-12 April, 2013 in Vienna, Austria, id. EGU2013-12213. Bibcode:2013EGUGA..1512213H.
  13. Koehler, U.; Head, J. W., III; Neukum, G.; Wolf, U. (1999). North-Polar Lunar Light Plains: Ages and Compositional Observations. Workshop on New Views of the Moon II: Understanding the Moon Through the Integration of Diverse Datasets, held September 22-24, 1999, Flagstaff, Arizona, abstract no. 8050. Bibcode:1999wnvm.conf.8050K.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.