Батат

Бульби споживають сирими, запеченими, смаженими, вареними та консервованими, переробляють на крохмаль, патоку та інше. Стебла і відходи бульб згодовують худобі.

Батат є досить універсальним продуктом: здатен замінити або доповнити картоплю у гарячих рідких стравах (включно з борщем), дерунах, у стравах типу «риба (м'ясо/птиця) з овочами». З нього можна робити салати, пюре, каші (рецепт і спосіб приготування аналогічний до гарбузової); пюре (яке швидко вариться) є гарною начинкою у вареники; може додаватися у лазанью, голубці, вінегрет тощо.

Попри те, що сирий овоч твердий і важко ріжеться, вариться батат дуже швидко: 5-7 хвилин від часу закипання води. Зварений тримається шматочками, які не розлазяться, якщо їх тримати в руці або кусати, але одним натиском ложки перетворюються в пюре.

У смакові батату можна відчути легкий присмак картоплі, моркви, гарбуза, гороху, хоча біологічно батат має з ними мало спільного.

Масово вирощується в країнах зі спекотним кліматом, південній та східній Азії. Лідери з виробництва — Китай, Латинська Америка. В СРСР батат культивувався з 1933, переважно в республіках Середньої Азії, на чорноморському узбережжі Кавказу і на півдні України. Зараз вирощується в Україні у домогосподарствах та малих підприємствах. Промислової заготівлі поки що немає.

Урожайність — 30—70 т/га і більше.

Розмножують батат в основному вегетативно укоріненням живців, рідше — насінням. Деякі сорти втратили здатність до цвітіння, взагалі схожість насіння низька, зате висока здатність до вкорінення пагонів.

Для промислового виробництва, або для висаджування на городі бульби пророщують в теплому вологому середовищі, живці зрізають і вкорінюють в воді, після чого висаджують у відкритий ґрунт. Живці для вкорінення можна нарізати також із дорослої рослини, або з підрослої розсади.

На 2013 рік у Світі було відомо понад 7000 сортів батату. Найбільш ранніми є Маньчжурський, Білий НБС, Тайнунг-65, Боніта, Бельву, Баюбел, Рубін Кароліни, Побєда-100, Борегард, Джорджія Джет та інші. Їхній строк дозрівання становить 90-100 днів (три місяці). Прийнятні для України також середньостиглі сорти. В Україні поширений сорт Вінницький рожевий та інші.

Залежно від сорту батат буває білим, жовтим, лимонним, рудим, рожевим, кремовим, червоним, фіолетовим, вишневим, а за формою — видовженим, грушоподібним, і «пузатим» майже овальної форми. Забарвлення свідчить про вміст корисних речовин. Так, рудий містить багато каротину, а фіолетовий — корисні антоціани.

Найвідоміші фіолетові сорти: Дінгес Перпл, Молокай, Стокс Перпл та Окінавський. Вони вважається найкориснішими. Починаючи з 2014 року група вітчизняних бататоводів розробляє та випробовує нові фіолетові сорти, наприклад Скіф, які мають більшу врожайність в умовах України ніж більш поширений Перпл.

Батат необхідно висаджувати по 3-4 рослини на один метр квадратний. Оскільки бульби досить об'ємні, найзручніше висаджувати його на гребенях.

Існує 3 способи висаджування: 1) вертикально. 2) «дугою»: нижня частина лежить горизонтально, надземна частина направлена вертикально. 3) «гачком»: верхівка виглядає із землі вертикально, під землею пагін загнуто доверху.

У будь-якому разі, підземна частина має бути хоча б 10 см, адже кожен великий додатковий корінь — це одна бульба. Для гарного товарного вигляду найкращим є 2-й спосіб. Тоді бульби ростуть вертикально вниз, не заважаючи одна одній і тому не закручуються.

Переваги перед картоплею:

• не потребує такого виду робіт як підгортання;
• абсолютно не цікавить колорадських жуків;
• не належить до родини Пасльонових (не є родичем і тому має мало спільних хвороб із картоплею, перцем, помідорами, баклажанами, тютюном і фізалісом, які часто заражають одне одного);
• кращі показники врожайності та більший розмір бульб;
• не потребує ні планового оприскування отрутохімікатами, ані протруювання перед посадкою;
• високий коефіцієнт розмноження: з однієї бульби можлива вигонка до 40 самостійних рослин, після чого вона частково ще придатна в їжу;
• при порівняно незначному догляді стебла з листками залишаються зеленим, а корені набирають масу аж до початку жовтня (на 2 місяці довше картоплі) за умові, що немає заморозків і ще бувають сонячні дні з температурою вдень 15 і більше градусів тепла. При цьому вибірково можна відкопувати бульби в їжу починаючи з серпня;
• надзвичайно корисний.

Недоліки:

• гине від від'ємних температур або кількагодинного зниження температури до нуля та хворіє, якщо довго тримається температура нижче 8-10 градусів тепла;
• вимагає великої кількості вологи за умови рівномірного розподілу впродовж вегетаційного періоду;
• для росту потребує значного відсотка ясних днів з температурою вдень >15°С;
• потребує нестандартних умов зберігання в умовах сухого і теплого приміщення за температури не нижче 12 градусів тепла;
• потребує більше ручної роботи під час висаджування (що цілком компенсується зменшенням ручної роботи протягом літа і економією садивного матеріалу тощо);
• не існує сортів-«сорокаденок»;
• окремі пізні сорти (в тому числі африканські) встигають закласти бульби, але не встигають набрати масу.

Умови зберігання:

Після збирання врожаю бульби очищують від землі, висушують та витримують тиждень за температури +30°С для загоєння всіх механічних пошкоджень, після чого поміщають на зберігання.

Бульби зберігаються від кількох місяців до двох років при температурі в межах +12…20°С. За температури нижче +10 вони змінюють забарвлення, в'януть і швидко загнивають, зберігаються не більше кількох тижнів, тоді як за температури понад +20°С — проростають, але зберігаються до кількох місяців.

• 
  Пророщування бульб на розсаду
• 
  Розсада батату
• 
  Квітка батату
• 
  Збирання врожаю
• 
  Сорт Вінницький рожевий

• Батат. Варіація на тему картоплі
• Все про батат в Україні та Світі
• Вирощування органічного батату в Україні

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Бернардино де Саагун, Куприенко С.А. Общая история о делах Новой Испании. Книги X-XI: Познания астеков в медицине и ботанике / Ред. и пер. С. А. Куприенко. — К. : Видавець Купрієнко С.А, 2013. — 218 с. — (Месоамерика. Источники. История. Человек) — ISBN 978-617-7085-07-1.
• Жуковский П. М. Культурные растения и их сородичи. Систематика, география, цитогенетика, иммунитет, экология, происхождение, использование./ Изд. третье, переработанное и дополненое. — Ленинград: Колос, 1971. — 752 с.