Башкирська содова компанія

У 1930-і роки у СРСР через масштабне будівництво виникла велика потреба у кальцинованій соді та цементі. Серед розглянутих регіонів для розміщення майбутніх заводів найперспективнішою виявилася Башкирія. У 1936 році геологорозвідна група виявила, що гори-шихани у околицях міста Стерлітамак містять величезні запаси вапняку — початкової сировини для виробництва цементу та соди. Одночасно при розвідці нафтових родовищ на території сучасного міста Ішимбаю були виявлені великі поклади кам'яної солі — другого найважливішого компоненту хімічного виробництва соди[2].

У 1939 році був обраний майданчик для будівництва Стерлітамацького содового заводу, будівництво якого було розпочате у 1941 році. У Стерлітамак надходило евакуйоване обладнання з України зі Слов'янського та Донецького содових заводів[2].

У березні 1945 року було отримано першу партію каустичної соди. Ця дата стала початком трудової біографії підприємства. У серпні того ж року уряд прийняв рішення про збільшення виробництва кальцинованої та каустичної соди у СРСР. У 1946 році для використання вапнякових відходів було розпочато будівництво цементного заводу[2].

До 1951 року були закінчені будівництво та монтаж обладнання першої черги цехів з виробництва кальцинованої соди. З 10 листопада того ж року Стерлітамацький содовий завод розпочав регулярний випуск кальцинованої соди, а перша партія цементу була вироблена у квітні 1952 року[2].

У 1952 році поруч з підприємством розпочалося будівництво заводу з виробництва покрівельного шиферу. Нове підприємтсво розпочало випуск продукції 18 лютого 1956 року. Содовий, цементний та шиферний заводи були пов'язані спільною сировиноою базою, й 1 липня 1957 року вони були об'єднані у Стерлітамацький содово-цементний комбінат, який став одним з найбільших підприємств регіону[2].

У 1960-их роках на комбинаті були збудовані цехи з виробництва очищеного бікарбонату натрію (соди харчової) та білої сажі. У 1970-х розпочала свою роботу третя черга виробництва кальцинованої соди. Було зведено перший у СРСР цех з виробництва важкої соди, цех з випуску будівельного гіпсу, комплекс барієвого виробництва, цех вапнякового борошна. У квітні 1975 року Стерлітамацький содово-цементний комбінат був перейменований у виробниче об'єднання «Сода»[2].

У подальші 1980—1990-ті роки на підприємстві опанували виробництво синтетичних миючих засобів, виробництво стінових блоків, було зведено цех вуглекислотної білої сажі. У грудні 1994 року постановою голови адміністрації м. Стерлітамак було зареєстроване акціонерне товариство відкритого типу «Сода», що стало правонаступником виробничого об'єднання «Сода» (у подальшому — ВАТ «Сода»)[2].

У червні 2008 року на загальних зборах акціонерів ВАТ «Сода» постановили про виділення зі складу компанії шляхом створення двох нових юридичних осіб — відкритих акціонерних товариств «Сировинна компанія» та «Будівельні матеріали»[3], що у подальшому були перетворені на закриті.

У 1955 році Рада Міністрів СРСР прийняла рішення про будівництво у місті Стерлітамак хімічного заводу через гостру потребу країни у каустичній соді. Підставою для прийняття цього рішення стала наявність на території міста Ішимбаю Яр-Бішкадакського родовища солі — головної сировини для виробництва каустичної соди, а також багатих родовищ нафти у тому ж районі, продукти переробки якої також використовуються у отриманні інших хімічних матеріалів[4].

8 серпня 1964 року був підписаний акт приймання у експлуатацію першої черги Стерлітамацького хімічного заводу. Підприємство складалось з цеху з виробництва каустичної соди, хлору, дихлоретану, хлористого водню та соляної кислоти, а також об'єктів загальнозаводського призначення: азотно-кисневий цех, аміачно-холодильний, центральна заводська лабораторія, біологічні очисні споруди, ремонтно-механічна служба[4].

У 1966 році було розпочато експлуатацію цеху з виробництва полівінилхлориду потужністю 45 тис. т/рік. У 1967—1975 роках були запущені технологічні лінії з виробництва гіпохлориту кальцію, кабельних пластикатів, плівок, товарів народного споживання, соди каустичної діафрагмовим методом. У 1979 році розпочате виробництво пропіленового «ланцюжку» з введенням у експлуатацію гліцеринового комплексу[4].

8 грудня 1976 року Стерлітамацький хімічний завод був перейменований у виробниче об'єднання «Каустик». До цього часу було введено у експлуатацію виробництво хлорованого полівінилхлориду, соди каустичної за технологією компанії «Оронціо Де-Нора», гіпохлориту натрію, гербіцидів, цех зі спалювання хлорорганічних відходів. У 1980—х роках ввели у експлуатацію цех отримання поліелектроліту катіонної марки ВПК-402 та інші виробництва[4].

У 1991 році виробниче об'єднання «Каустик» було перетворено у акціонерне товариство закритого типу «Каустик» (у подальшому — ЗАТ «Каустик»). 29 квітня 2005 року ЗАТ «Каустик» увійшло до складу ВАТ «Башкирська хімія»[4].

У 2013 році розпочалося об'єднання відкритих акціонерних товариств «Каустик» та «Сода». 1 квітня того ж року ВАТ «Сода» приєдналося до ВАТ «Каустик»[5], а 24 квітня ВАТ «Каустик» було перейменовано у ВАТ «Башкирська содова компанія»[6].