Беарн

На заході Беарн межує з провінціями Північної Країни Басків — Субероа, Нижня Наварра, Лапурді та муніципалітетом Бідаш на півночі з департаментом Ланди на сході з департаментом Верхні Піренеї а на півдні з іспанським автономним співтовариством Арагон. Головне місто області - По.

Піренеї, покриті густими лісовими просторами, а місцями вічним снігом, поступово спускаються тут до низьких передгір'їв, які на багатьох місцях посмуговані річками і маленькими гірськими струмками. Клімат здоровий, і багаті гірські пасовища підтримують чудове скотарство, особливо розведення коней. Гірські ущелини і пагорби усіяні виноградниками; в низинних місцях росте кукурудза, а на плоских височинах обробляється льон. Беарн у Франції славиться своїми кулінарними традиціями. Саме його вважають батьківщиною всесвітньо відомого делікатесу фуа-гра[1].

Замок віконтів Беарна в Ортез.

За часів Каролінгів Беарн утворив віконтство, першим правителем якого був Сантюль I. Серед його наступників особливо прославився Гастон IV, що правив у 1090—1130 роках, один з героїв Першого хрестового походу, який отримав згодом за свої військові подвиги на службі короля Альфонса I Арагонського у володіння Сарагосу.

У 1134 році згасло чоловіче потомство віконтів Беарну, і країні загрожувала небезпека позбутися своєї самостійності і бути приєднаними до Арагонського королівства. Беарнці взялися за зброю, прогнали від себе Марію, дочку останнього віконта Сантюля VI, що визнала над собою верховну владу Альфонса II Арагонського, і проголосили своїм правителем одного шляхтича з Біґорра, який однак, був убитий ними на другому році свого правління. Та ж доля спіткала і його наступника, якогось лицаря з Оверні. Тоді беарнці обрали сина принцеси Марії, Гастона VI, при нащадках якого Беарн у результаті шлюбних союзів перейшов спочатку до графів Фуа, а потім разом з Фуа до Королівства Наварри.

При Генріху IV, уродженця Беарну, країна увійшла до складу Французького королівства і остаточно приєднана до нього Людовіком XIII Справедливим у 1620 році. Разом з тим у Беарн почалося насильницьке викорінення протестантизму, який пустив там глибоке коріння з 1560. Населення Беарну користувалося великими пільгами аж до Революції 1789.

• 
  Перша столиця Беарну Лескар.
• 
  Церква Сент-Фуа у Морлаас.
• 
  Замок віконтів Беарну в По.
• 
  Замок Морлан
• 
  Статуя Гастона III де Фуа.
• 
  Собор Святої Марії в Олорон-Сент-Марі
• 
  Палац Бомонт у По

У золотому полі дві червоні корови що йдуть. Роги, нашийники і дзвіночки блакитні.

Генріх IV Великий.

• Луї Барту — французький державний діяч, історик і публіцист.
• Франсуа Байру — французький політик і письменник, голова Союзу за французьку демократію (UDF) і кандидат на пост президента Франції на президентських виборах 2007 року.
• Франсіс Жамм — французький поет-символіст.
• П'єр Бурдьє — французький соціолог і філософ, представник постструктуралізму, лідер антиглобалістського руху.
• Генріх IV Великий — король Франції. Засновник французької королівської династії Бурбонів.
• Тоні Естанґе — французький веслувальник, олімпійський чемпіон.
• Бертран Канта — французький рок-виконавець, поет та гітарист. Колишній учасник (фронтмен) легендарного французького рок-гурту «Noir Désir».
• Жульєн Карді — французький футболіст, півзахисник клубу «Ґенґам».

• Гасконь
• Віконтство Беарн

• 
  Пік Ані
• 
  Ґав-де-По
• 
  Пік Палас
• 
  Долина Оссау
• 
  Озеро Жанто та гора Міді-д'Осо.

• Беарн // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

• Беарн. Велика Радянська Енциклопедія^{[недоступне посилання з червня 2019]}