Безсонов Петро Олексійович
Петро́ Олексі́йович Безсо́нов (рос. Пётр Алексеевич Бессонов) (*16 червня 1828 р., м. Москва — †6 березня 1898 р., м. Харків) — російський дослідник фольклору. Видавець збірників болгарського, сербського, російського фольклору, історик літератури, публіцист слов'янського й білоруського фольклору, етнолог. Належав до історичного напрямку «західнорусизму»[1].
| Петро Олексійович Безсонов | |
|---|---|
| рос. Пётр Алексеевич Бессонов | |
 портрет — до 1898 р. | |
| Народився |
16 червня 1828 Москва |
| Помер |
6 березня 1898 (69 років) Харків |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | мовознавець, бібліотекар, професор |
| Alma mater | Московський університет |
| Галузь | славістика, фольклористика |
| Заклад |
Віленське реальне училище, Віленська I гімназія, Харківський університет |
| Звання | професор |
| Членство | Society of Serbian Lettersd, Сербське вчене товариствоd і Сербська академія наук і мистецтв |
| Відомий завдяки: | укладач збірок народних пісень, дослідник фольклору |
 Роботи у Вікіджерелах Безсонов Петро Олексійович у Вікісховищі | |
Життєпис
Він народився у Москві та закінчив Московський університет у 1851 році. Після закінчення освіти у 1855—1857 рр. працював у Московському архіві Міністерства закордонних справ, Московській синодальній друкарні (з 1858 р.). Був членом Товариства любителів російської словесності при Московському університеті, його секретарем у 1869—1878 рр., був членом-кореспондентом Сербського вченого товариства, членом Російського географічного товариства.
По п'яти роках студій зі стародавніх та сучасних мов він одержав державний дозвіл на видання. З 1864 до 1867 року він очолював Громадську Бібліотеку й музей у Вільнюсі. Отримавши диплом почесного доктора наук зі Слов'янській філології в Казанському університеті, він став професором у Харківському університеті 1879-го р., обіймаючи цю посаду професором[2] кафедри слов'янських наріч Харківського університету до своєї смерті.
Стараннями опікуна Віленського навчального округу І. П. Корнілова був призначений у м. Вільно, де був призначений навесні 1865 року головою Віленської археографічної комісії, директором Віленського реального училища і директором 1-й Віленської гімназії.
Він видав першу велику збірку пісень болгарською мовою[3], зібрання сербських та російських народних пісень, а також багато праць з болгарської, сербської й російської літератур.
Праці
- «Белорусские песни» (збірник) М., 1871.
- «Детские песни» (збірник) М., 1868.
- «Калики перехожие» (збірник духовних віршів) М., 1861—1863.
Примітки
- Трещенок Я., Две беларусские национальные идеи (католический национал-сепаратизм и православная национальная идея). (рос.)
- «Бессонов Пётр Алексеевич» // Биографический справочник — Мн.: «Белорусская советская энциклопедия» БСЭ имени Петруся Бровки, 1982. — Т.5. — С.57. — 737 с. (рос.)
- Безсонов, П. Болгарские песни из сборников Ю. И. Венелина, Н. Д. Катранова и других болгар (= Временник Императорского Московского Общества истории и древностей российских, Кн. XXI, Ч. II: Материалы). Москва, 1855
Джерела
- Гулак А., Славянафіл думае пра Беларусь // ZAPISY. — Мн.:, № 25. 2001. (біл.)
- Гулак А., Заходняя Беларусь другой паловы XIX ст.у рукапіснай працы П. Бяссонава // Культура Гродзенскага рэгіёну: праблемы развіцця ва ўмовах поліэтнічнага сумежжа: Зб. навук. пр. / Адк. рэд. А. М. Пяткевіч. — Гродна: ГрДУ, 2003.— 399 с. ISBN 985-417-479-4. С.92—98. (біл.)
- Смалянчук А., Паміж краёвасцю і нацыянальнай ідэяй. Польскі рух на беларускіх і літоўскіх землях. 1864—1917. Гродна, 2001, — 322 с. (біл.)
- Бессонов, Петр Алексеевич // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Н. Н. Владыко. Бессонов // Русские писатели. 1800—1917: Биобиблиографический словарь. Редкол.: П. А. Николаев (гл. ред.) и др. Т. 1: А—Г. Москва: Советская энциклопедия, 1989. — С. 253. (рос.)
- С. И. Никитин Бессонов Пётр Алексеевич. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2002. — Т. V. — С. 8-9. — ISBN 5-89572-010-2.(рос.)