Белей Лесь Любомирович

Лесь Любоми́рович Беле́й (* 1987, Ужгород) — український мовознавець, письменник, перекладач. Лауреат літературних премій «Дебют» (2008) та «Смолоскип» (2011), премії ім. Олеся Ульяненка (2019). Син мовознавця Любомира Белея.

Белей Лесь Любомирович
Народився 1987
Ужгород, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність поет
Alma mater Вроцлавський університет

Біографія

Навчався української філології в Ужгородському університеті та англійської філології у Вроцлавському університеті. Захистив дисертацію «Мовний ландшафт Закарпатської області України початку ХХІ століття» в Інституті мовознавства імені О.Потебні Національної академії наук України. Член НЛО (неформального літературного об'єднання) та Асамблеї Митців «Ротонда». Працює науковим співробітником в Інституті мовознавства ім. О. Потебні.

Поезія

Проза і Репортаж

  • Ліхіє дев'яності. Любов і ненависть в Ужгороді. — К.: Темпора, 2014
  • Асиметрична симетрія: польові дослідження українсько-польських відносин (у співавторстві з Лукашем Сатурчаком) — К: Темпора, 2014. — 280 с.
  • План порятунку України. - К.: Люта справа, 2018.
  • Людина і речовина. Розповіді про алкоголь, наркотики і інше. — К.: Віват, 2022[1]

Переклади


Альберто Каїро "Функціональне мистецтво: Вступ до інфографіки та візуалізації", Львів, 2017

Вілл Ґомперц "Що це взагалі таке? 150 років сучасного мистецтва в одній пілюлі" (у співавторстві), Київ, 2017

Пйотр Ібрагім Кальвас "Єгипет. Харам-халяль", Львів, 2018

Вільям Блейк "Пісні невинності і досвіду", Івано-Франківськ, 2019

Посилання

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.