Беллерофонт

Беллерофо́нт (грец. Βελλεροφῶν; род. відм. Βελλεροφόντης; Гіппоной) — напівлегендарний ефірський (коринфський) царевич, за міфологічним родоводом — син Главка, онук Сізіфа. Справжнім батьком Гіппоноя називали бога Посейдона. Відомий своїм крилатим конем Пегасом, якого царевич піймав на верхівці Акрокоринфа за допомогою казкової золотої вуздечки.

Беллерофонт
дав.-гр. Βελλεροφῶν
Беллерофонт на Пегасі вбиває Химеру, зображення на аттичній червонофігурній вазі, 425—420 рр. до н. е., Національний археологічний музей (Афіни)
Батько	Главк або Посейдон
Мати	Еврінома
Брати, сестри	Alcimenesd
У шлюбі з	Philonoed
Діти	Hydissusd, Isanderd, Laodamiad[1], Hippolochusd, Deidameiad і Glaucus of Lyciad
Медіафайли у Вікісховищі

За переказами, вбив свого співвітчизника (за іншою версією — брата) Беллера, після чого й отримав прізвисько Беллерофонт, тобто «убивця Беллера»). Щоб очиститися від вбивства, Беллерофонт залишив батьківщину і прибув до двору тиринфського царя Прета. Царева дружина Антея (Сфенебея) намагалася спокусити Беллерофонта, а коли той не відповів їй взаємністю, звинуватила його перед чоловіком у посяганні на її честь. Прет відіслав Беллерофонта до свого тестя, лікійського царя Іобата з листом, у якому просив знищити гостя. За наказом Іобата Беллерофонт здійснив кілька подвигів, які всупереч сподіванням владаря не закінчилися загибеллю героя. Беллерофонт здолав Химеру, яка вивергала полум'я і мала голову й шию лева, тулуб кози, хвіст дракона. Він переміг ворогів Лікії, войовничих солімів та амазонок. Іобат одружив Беллерофонта із своєю дочкою Філоною (варіанти: Антіклеєю, Кассандрою) та зробив співволодарем і спадкоємцем лікійського престолу[2].

Але боги більше не сприяли Беллерофонтові. З трьох дітей він утратив найстаршого сина Ісандра, якого Арес убив під час боротьби з солімами; дочка Лаодамія, коханка Зевса й мати Сарпедона, загинула від стріл Артеміди. Пройнятий болем і тугою, Беллерофонт у самоті блукав берегом моря. А коли пройнятий пихою, намагався на крилах свого коня злетіти на Олімп, Пегас скинув його на землю.

Згідно з іншим міфом, Беллерофонт повернувся до Тиринфа, щоб помститися Претові й Анфеї.

У Коринфі існував культ Беллерофонта.

Наступником Беллерофонта став Фоант.

В античному образотворчому мистецтві міф про Беллерофонта представлений у вазописі, пластиці, в помпейських розписах; за мотивами міфу створено лібретто опер Т. Корнеля, Б. Фонтенеля, Ф. Сакраті, Д. Кукліна.

На честь царевича названо астероїд 1808 Беллерофон[3].