Бенні Гудмен

Бе́нні Ґу́дмен, (англ. Benny Goodman, повне ім'я Бенджамін Девід Ґудмен, Benjamin David Goodman; *30 травня, 1909, Чикаго , шт. Іллінойс, Сполучені Штати Америки— † 13 червня 1986, м. Нью-Йорк, США)[4] — американський джазмен, кларнетист, прозваний «королем свінгу».

Бенні Ґудмен
Benny Goodman
англ. Benny Goodman
Зображення
Бенні Гудмен (у фільмі Stage Door Canteen (1943))
Основна інформація
Повне ім'я Бенджамін Девід Ґудмен
Benjamin David Goodman
Дата народження 30 травня 1909(1909-05-30)
Місце народження Чикаго, Іллінойс, США
Дата смерті 13 червня 1986(1986-06-13) (77 років)
Місце смерті Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США[1]
Поховання Long Ridge Union Cemeteryd[2]
Роки активності 1926–1986
Громадянство США
Професії композитор, диригент, лідер гурту, кларнетист, джазмен, саксофоніст, кіноактор, студійний музикант
Вчителі Eric Simond[3]
Жанри Свінг
Псевдоніми Король свінгу
(King of Swing),
Професор
(The Professor)
Лейбли Victor, Bluebird, Brunswick, Columbia, Vocalion, OKeh, Capitol, Decca, Melotone, Musicmasters
Нагороди

зірка на голлівудській Алеї слави

bennygoodman.com
 Файли у Вікісховищі

Життєвий і творчий шлях

Народився в Чикаго в родині бідних єврейських емігрантів з Російської імперії, батько Давид Гутман імігрував з Варшави, мати Дора Грізінська — з Ковна. Вчився грати на кларнеті в школі при синагозі Kehelah Jacob і вже в юні роки став віртуозом і виступав у різних колективах. Значний вплив на Бенні справили новоорлеанські музиканти, такі як Джоні Доддс (Johnny Dodds), Леон Ропполо (Leon Roppolo) і Джіммі Нун (Jimmy Noone).

У 1925 році 16-річний Ґудмен долучається до одного з найкращих чиказьких оркестрів — The Ben Pollack Orchestra, в 1926 взяв участь у записах. Через два роки з'являються його перші сольні записи.

До зеніту слави

У кінці 1920-х виїхав до Нью-Йорка де працював до початку 1930-х, завойовуючи популярність. Грав з відомими колективами Реда Ніколса, Ішема Джонса i Теда Льюїса, а в 1932 році створив власний колектив. У1934 підписав контракт із Columbia Records, того самого року Бенні Ґудмен бере участь у щотижневій радіопрограмі «Затанцюймо» Let's Dance, що вимагала від нього нових творів. Щоб вирішити проблему з наповненням репертуару, Гудмен купує ноти Флетчера Гендерсона. Виконання цих визнаних творів у власній манері, а також солідний творчий доробок самого Бенні Гудмена в середині 1930-х робили його висхідною зіркою, але широку славу приніс йому виступ 21 серпня 1935 року в бальній залі Palomar Ballroom у Лос-Анжелесі. Цю дату часто називають початком ери свінгу.

Успіх Бенні Ґудмена у свінгу порівнюють з успіхом Елвіса Преслі у рок-н-ролі. Обидва популяризували «чорну» музику серед білої молоді. Слід зазначити, що значна кількість творів була виконувана і до Гудмена оркестром Флетчера Гендерсона і Бенні Гудмен публічно висловлював свою вдячність Гендерсону, його оркестр був маловідомим. З іншого боку Ґудмен був не тільки віртуозним виконавцем — він був надзвичайно творчим кларнетистом і новатором джазової епохи, що передувала епосі бібопу.

Гудмен також причетний до поступу расової інтеграції в Америці. На початку 1930-х білі й чорні музиканти не могли разом виступати в більшості клубів чи на концертах через расову дискримінацію, закріплену в правовому кодексі тодішніх США. Однак Бенні Гудмен пішов проти традиції, залучивши до свого тріо чорношкірого піаніста Тедді Вілсона, на ударних грав американець польського походження Джин Крупа. В 1936 до колективу приєднався вібрафоніст Лайонел Гемптон, а в 1940 один з перших електрогітаристів Чарлі Крістіан, який через два роки пізніше помер від туберкульозу. Слава Гудмена була достатньою і він міг собі дозволити відмовитися від гастролей у південних штатах, де його чорношкірих музикантів арештували б через расистські закони.

Упродовж 1930-х років слава Бенні Гудмена зростала. Він виступав спочатку у тріо, пізніше у квартеті, а потім у секстеті. 16 січня 1938 його колектив дав славетний концерт у Карнегі-холі. Проте до середини 1940-х років настала криза популярності біг-бендів, причиною якої були головним чином фінансові труднощі викликані Другою світовою війною. Гудмен продовжував записувати платівки й грав у малих колективах.

14 березня 1942 Бенні Гудмен оженився на Алісі Гаммонд Дакворт (Alice Hammond Duckworth), сестрі свого приятеля Джона Гаммонда, яка народила двох дочок.

Кінець доби свінгу

В 1950-х роках свінг втрачає популярність. Ґудмен випробував себе в різних жанрах, однак не мав успіху. Проте він випустив альбоми із записами своїх концертів кінця 1930-х років — «Carnegie Hall Jazz Concert» та «Jazz Concert No. 2», які потрапили у хіт-паради, також Гудмен грав на різних міжнародних фестивалях, організовував турне по різних країнах світу.

Гастролі в СРСР і Києві

У 1962 році було організовано турне Бенні Гудмена в СРСР. Щоправда тут він стикнувся із численними бюрократичними труднощами — радянські політики вимагали участі якомога більше чорношкірих музикантів в оркестрі, радянське керівництво відмовилося сплачувати Гудмену гонорар, значна кількість квитків на його концерти розповсюджувалася тільки серед «перевірених класово-свідомих товаришів».

У рамках турне передбачались виступи в Києві. Спочатку партійне керівництво вирішило запросити Бенні Гудмена до клубу «Київметробуду» й показати майстерність гри молодіжного естрадного ансамблю під керівництвом Володимира Чеплевського. Джазмен на згадку про зустріч подарував музикантам кілька своїх оркестровок з автографом. Після цього Гудмен дав концерт у Палаці спорту, який вміщав до 10 тисяч глядачів[5].

З перебуванням Бенні Гудмена у Києві пов'язана історія про «золоту флейту». Під час концертів один з американських музикантів захворів і Гудмен терміново почав шукати заміну серед київських виконавців. Ним мав бути не тільки професіонал, але і знавець репертуару Бенні Гудмена. Таким виявився Григорій Федькін, музикант одного з київських оркестрів, який мешкав в Ірпені. Гудмен лишився дуже задоволений його грою і після концерту подарував йому (за іншим варіантом надіслав із США) «золоту флейту» — кларнет із позолоченими клапанами. На прикінці свого життя український музикант змушений був продати кларнет, щоб на отримані гроші збудувати невеликий будинок в Ірпені[5][6].

Останні роки життя

У 1960-х — 80-х роках Бенні Гудмен продовжував виступати переважно з маленькими колективами до 1986 року, коли далися взнаки проблеми із здоров'ям. Помер Бенні Гудмен у 1986 році в Нью-Йорку, похований на цвинтарі Long Ridge у Стемфорді, штат Коннектикут.

Дискографія
  • A Jazz Holiday (1928, Decca)
  • Benny Goodman and the Giants of Swing (1929, Prestige)
  • BG and Big Tea in NYC (1929, GRP)
  • Swinging '34 Vols. 1 & 2 (1934, Melodean)
  • Sing, Sing, Sing (1935, Bluebird)
  • The Birth of Swing (1935, Bluebird)
  • Original Benny Goodman Trio and Quartet Sessions, Vol. 1: After You've Gone (1935, Bluebird)
  • Stomping at the Savoy (1935, Bluebird)
  • Air Play (1936, Doctor Jazz)
  • Roll 'Em, Vol. 1 (1937, Columbia)
  • Roll 'Em, Vol. 2 (1937, CBS)
  • From Spirituals to Swing (1938, Vanguard)
  • Carnegie Hall Jazz Concert (1938, Columbia)
  • Carnegie Hall Concert Vols. 1, 2, & 3 (Live) (1938, Columbia)
  • Ciribiribin (Live) (1939, Giants of Jazz)
  • Swingin' Down the Lane (Live) (1939, Giants of Jazz)
  • Featuring Charlie Christian (1939, Columbia)
  • Eddie Sauter Arrangements (1940, Columbia)
  • Swing Into Spring (1941, Columbia)
  • Undercurrent Blues (1947, Blue Note)
  • Swedish Pastry (1948, Dragon)
  • Sextet (1950, Columbia)
  • BG in Hi-fi (1954, Capitol)
  • Peggy Lee Sings with Benny Goodman (1957, Harmony)
  • Benny in Brussels Vols. 1 & 2 (1958, Columbia)
  • In Stockholm 1959 (1959, Phontastic)
  • The Benny Goodman Treasure Chest (1959, MGM)
  • The King Swings Star Line
  • Pure Gold (1992)
  • 1935-1938 (1998)
  • Portrait of Benny Goodman (Portrait Series) (1998)
  • Carnegie Hall Jazz Concert '38 (1998)
  • Bill Dodge All-star Recording (1999)
  • 1941-1955 His Orchestra and His (1999)
  • Live at Carnegie Hall (1999)

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118696424 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Find a Grave — 1995.
  3. The New York Times / D. Baquet — Manhattan, NYC: The New York Times Company, A. G. Sulzberger, 1851. — ISSN 0362-4331; 1553-8095; 1542-667X
  4. Володимир Симоненко. Українська енциклопедія джазу.- Центрмузінформ.- Київ, 2004.
  5. Олег Чорний (29 травня 2020). Що пов’язує «короля свінгу» Бенні Гудмена з Україною?. Matrix-info. Процитовано 31 січня 2021.
  6. В Ірпені ожила історія «золотої» флейти Бенні Гудмена. Інформаційне агентство ITV. 13 грудня 2019. Процитовано 31 січня 2021.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.