Махдія

Морський цвинтар і залишки фінікійського порту у Махдії

Місто засноване у VIII ст. до н. е. фінікійцями і отримало назву Гуммі. Із утворенням Карфагенської держави увійшло до її складу. Після 146 р. до н. е. стало римським і отримало нову назву — Руспи. З 439 року — під владою Африканського королівства, 534 року відвойоване візантійцями. Араби, які захопили місто 670 року перейменували його на Сбію.

Саме Сбію родоначальник шиїтської династії Фатімідів халіф Абдаллах аль-Махді обрав у 916 році для будівництва нового міста, яке 921 року стало столицею його держави. Своєю назвою «Махдія» місто також зобов'язане халіфу Абдаллаху — він був оголошений Махді, тобто «Спасителем», покликаним відновити на землі правду і справедливість.

У 944-945 роках місто витримало облогу хариджитів. Після перенесення фатімідським халіфом аль-Муїззом в 973 році своєї столиці до новозаснованого Каїра, в якості своєї резиденції Махдію використовувала династія Зірідів, що правила Іфрикією в якості намісників Фатімідів.

В 1087 році об'єднаний пізансько-генуезький флот, за фінансової і політичної підтримки Матильди Тосканської і папи римського Віктора ІІІ здійснив напад на Махдію, який розглядався як каральна операцію у відповідь на дії берберських піратів, які за правління зірідського еміру Іфрікії Тамім ібн аль-Муїзза, що правив Махдією в 1062—1108 рр., використовували Махдію в якості своєї морської бази. Місто було захоплене і пограбоване. Емір Тамім заплатив італійцям величезний викуп за повернення міста. Кошти, отримані внаслідок нападу на Махдію були використані пізанцями для завершення спорудження кафедрального собору у Пізі.

У 1148 році місто захопив флот нормандського Королівства Сицилія на чолі з адміралом Георгієм Антиохійським. Берберська династія Альмохадів відбила його у нормандців у 1160 році.

З утвердженням династії Хафсідів і перенесенням з 1230-х років столиці Іфрикії до Тунісу, Махдія занепала і перетворилася на одну з головних баз берберських піратів. 1390 року місто взяло в облогу об'єднане військо французів і генуезців під час Берберського хрестового походу, але Махдія вистояла і у підсумку відкупилась від хрестоносців.

На початку 1546 була Махдія була захоплена османським корсаром Тургут-реїсом, який став використовувати її як базу для організації нападів на лицарів-госпітальєрів на Мальті. З метою вибити Тургут-реїса з Махдії, в 1550 році в місто була направлений потужний іспанський флот на чолі з адміралом Андреа Доріа, який за допомогою ордену Госпітальєрів захопив Махдію. Іспанський гарнізон залишався в Махдії до 1553 року. Карл V запропонував розпорядження містом госпітальєрам (Ордену Святого Іоанна), який на той час вже правив Мальтою, але орден відмовився, оскільки вважав витрати на утримання міста занадто великими[2]. Тоді імператор наказав віце-королю Сицилії Хуану де Везі розібрати укріплення Махдії і залишити місто, незважаючи на те, що вона була стратегічно важливою фортецею. Завдання знесення міських стін виконував Ернандо де Акунья. Незабаром після полишення міста іспанцями, Махдію знову зайняли османи, але після зруйнування могутніх укріплень, місто втратило своє військове, логістичне та комерційне значення і продовжувало жити рибальством.

З 1881 року — в складі французького протекторату, з 1956 — незалежного Тунісу.

1.  — Авейру, Португалія (1989)[3]

• Європейські анклави в Північній Африці до 1830
• Напад на Махдію (1087)
• Берберський хрестовий похід (1390)
• Захоплення Махдії (1550)

• Carmen in vicotriam Pisanorum w The Latin Library
• Cowdrey H.E.J., The Mahdia Campaign of 1087, «The English Historical Review», 92:362, styczeń 1977.
• Erdmann Carl, The Origin of the Idea of Crusade, Wydawnictwo Uniwersytetu Princeton, 1977.

• Grant, Alasdair C. «Pisan Perspectives: The Carmen in victoriam and Holy War, c.1000–1150». The English Historical Review, 131:552 (October 2016), 983—1009.