Туніс (місто)

Туніс розташований на березі Туніської бухти Середземного моря у прибережній долині та оточуючих її пагорбах.

До складу міста входить порт Ла-Ґулєт (Хальк-ель Уед).

Населення Тунісу — 693 486 осіб (2007).

У 2-му тисячолітті до н. е. на місці сучасного міста Туніс заснували поселення бербери.

За декілька століть до н. е. Туніс (Тунет) відомий як передмістя Карфагену. У 396—395 рр. до н. е. його використовували як табір повсталі проти пунічної влади бербери.

У 310—307 рр. до н. е. місто перебувало під контролем сиракузького тирана Агафокла. Під час Пунічних воєн його як базу для суходільних операцій використовували римляни. Після утворення римської провінції Африка в Тунеті був розквартирований військовий контингент (столицею провінції натомість стала Утіка).

У 429—439 роках територію провінції захопили у Західної Римської імперії вандали. Вони заснували тут своє королівство зі столицею в Карфагені. Тунет знову перетворився на передмістя Карфагену. Під час Вандальської війни, у 533—534 роках, королівство захопив візантійський полководець Велізарій, територія королівства була приєднана до Візантійської імперії і перетворена на «преторіанську префектуру Африка» (згодом — Африканський екзархат).

698 року війська Омейядського халіфату під проводом Гасана ібн аль-Нумана розгромили візантійців біля Карфагену, захопили та зруйнували його. Того ж року Гасан ібн аль-Нуман переніс свою ставку до Тунету та перейменував його на Туніс. Після цього розпочинається піднесення Тунісу.

У ХІІІ — XVI століттях Туніс — столиця східномагрибської держави Хафсидів, одне з найбільших і найбагатших міст ісламсього світу з населенням бл. 100 тисяч чоловік. Тоді ж збудована медіна — старе місто.

1534 року Туніс завоювала Османська імперія. Наступного року його звільнили війська християнської коаліції під проводом Карла V й повернули місцевій династії Хафсідів. 1574 року турки повторно здобули Туніс, який став центром Туніського еялету Османів.

З 1574 року Туніс — у складі Османської імперії.

набережна міста Туніс, з поштівки 1885 року

У 1881–1956 роках — адміністративний центр французького протекторату.

Під час Другої світової війни — в листопаді 1942 — травні 1943 років — Туніс був окупований італо-німецькими військами.

Місто Туніс — центр національно-визвольного руху проти французького колоніалізму (виступи 1911, 1936, 1938, 1952–1954 роки).

З 1956 року Туніс — столиця незалежної Туніської республіки.

У період від 1979 до 1990 років Туніс — штаб-квартира Арабської ліги.

У 1970–2003 роки у Тунісі містився центральний офіс Організації визволення Палестини.

Туніс — один з головних економічних осередків країни. У місті діють металургійні, хімічні, поліграфічні, текстильні, харчової промисловості підприємства тощо.

На експорт ідуть вироблені в місті оливкова олія та килими.

Однією з головних статей прибутків міста є туристична галузь.

Туніс — основний науковий, освітній і культурно-просвітницький центр держави, в якому розташовані численні навчальні і науково-дослідні інституції, заклади культури тощо.

Музей Бардо.

Основні ВНЗ — Туніський університет, Національна адміністративна школа, Національна консерваторія тощо.

У місті діють Національна і Публічна бібліотеки, Муніципальний театр.

Найвідомішим музеєм є Національний музей Бардо, розташований у приміщенні палацу хафсидьских султанів ХІІІ століття (пізніше туніських беїв) на околиці сучасного міста. У його експозиції багата колекція старожитностей римського і арабського періодів історії Тунісу.

У Тунісі збереглися пам'ятки архітектури VIII—XIX століть.

• казба (IX, XIII—XVI століття) з мечеттю (1231–1235 роки)
• забудова старого міста — медіна (з 1979 року входить у список Світової спадщини ЮНЕСКО)
  • Велика мечеть, т. зв. Оливкова мечеть (Djama Az-Zajituna) — 732 — рік початку будівництва, XIII, XV століття
  • мечеть Аль-Каср (Al-Kasr) — 1106 рік
  • мечеть Сіді Юсуф (Sidi Jusuf) — 1616 рік
• мавзолей Сіді Бен Арус (Sidi Ben Arus) — 1491, 1654 роки
• палац Дар аль-Бей (Dar al-Bei) — XVIII—XIX століття
• палац Дар Хусейн (Dar Husajn) — XIX століття.
• палац Дар аль-Монастірі (Dar al-Monastiri) — XVIII століття
• палац Дар-Отаман (Dar Othman) — XVII століття
• палац Дар Бен Абдала (Dar Ben Abd Allah) — XIX століття
• медресе — коранічні школи Мурадія (Mouradia) та інші — XVII—XVIII століття
• католицький Туніський кафедральний собор святого Вінсента — 1882 рік, цінний орга́ном і гарними настінними розписами.
• Французька брама

Супутниковий знімок Туніса, 2017 рік

Як і більшість міст арабізованих країн Північної Африки місто Туніс має стару частину — медіну з обов'язковими казбою, мечетями і рибатами, суком — старим критим ринком, плетивом вузьких вуличок, галерей, проходів і тупиків. Значну частину забудови міста здійснено за французького протекторату. З 1970-х років у місті зводяться мікрорайони новобудов за сучасним плануванням.

Центральний проспект (авеню) міста носить ім'я Хабіба Бурґіби, центральна площа — площа Африки.

У порівнянні з найвищими стандартами транспортна система міста Туніс має недоліки, проте вона є однією з найкращих в Африці.

«міське метро» Тунісу

Найпопулярнішим муніципальним загально-громадським видом транспорту є штадтбан.

Приміське і міжміське сполучення здійснює розгалужена система приватних маршрутних таксі (таксобусів-луаж).

Туніс — вузол залізничного сполучення. У передмісті діє міжнародний аеропорт Туніс-Картаж (Tunis-Carthage).

До муніципалітету Тунісу входять мальовничі передмістя — Картаж (Карфаген) та Сіді-бу-Саїд, а також портове містечко Ла Ґулєт.

Сіді-бу-Саїд, 2006

Картаж є найреспектабельнішим районом міста, де містяться численні дипломатичні і консульські резиденції, вілли забезпечених містян, тут же розташована резиденція президента Туніської Республіки. Також на території Картажу руїни стародавнього Карфагену, які є чи не найбільшою туристичною атракцією країни.

Сіді-бу-Саїд — друге за престижністю передмістя столиці Тунісу. Містечко називають осередком поетів і закоханих. Воно також є неодмінним пунктом екскурсійних програм для гостей Тунісу через надзвичайної краси зовнішній вигляд — суцільні білі будиночки з традиційними блакитними віконницями та дверима на пагорбах, що підносяться над узбережжям. У місті численні кав'ярні, вернісажі майстрів народних ремесел, картинні галереї тощо.

Провідні футбольні клуби міста:

• «Есперанс», 28-разовий чемпіон Тунісу, 14-разовий володар Кубка Тунісу, дворазовий володар Суперкубка Тунісу, триразовий переможець Ліги чемпіонів КАФ, домашня арена — Олімпійський стадіон у Радесі, передмісті Туніса;
• «Клуб Африкен», 13-разовий чемпіон Тунісу, 11-разовий володар Кубка Тунісу, триразовий володар Суперкубка Тунісу, переможець Ліги чемпіонів КАФ 1991 року, домашня арена — стадіон «Стад ель-Мензах»;
• «Стад Тунізьєн», чотириразовий чемпіон Тунісу, шестиразовий володар Кубка Тунісу, дворазовий володар Кубка туніської ліги, домашня арена — стадіон «Шадлі Зуйтен».

Туніс має середземноморський клімат (Csa за класифікацією кліматів Кеппена)[2] з жарким і сухим літом і м'якою зимою з помірною кількістю опадів. Місцевий клімат трохи пом'якшує Середземне море і рельєф пагорбів.

Зима — найвологіший сезон, у цей період випадає більше третини річної кількості опадів. Сонце може підвищувати температуру з 7° C вранці до 16° C вдень. Морози рідкісні. Навесні кількість опадів зменшується вдвічі. У березні температура може варіюватися від 8° C до 18° C та від 13° C до 24° C в травні.

Влітку дощі практично повністю відсутні. Середні температури в червні, липні, серпні та вересні дуже високі. Восени починаються дощі, часто з невеликими грозами, які можуть іноді викликати раптові повені або навіть затопляти деякі частини міста.[3][4] У листопаді спека спадає, середні температури в діапазоні від 11° C до 20° C.

• Сандра Міло (* 1933) — італійська акторка, телеведуча
• Клаудія Кардінале (* 1938) — італійська акторка.
• Клод Сальмірі (* 1959) — французький барабанщик, піаніст, композитор і аранжувальник.
• Соліман Валід (* 1975) — туніський перекладач та письменник.
• Соня Крімі (* 1982) — французький політик, депутат національних зборів Франції.

• Белград (Сербія)
• Кельн (Німеччина)

• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

• Інфо-ґід містом Туніс (англ.)
• У Тунісі бунт — місто в блокаді, поліція рятується в мечетях.