Бергельмір (супутник)
Бергельмір (Сатурн XXXVIII, лат. Bergelmir, давньоскан. Bergelmir) — сорок шостий за віддаленістю від планети[6] природний супутник Сатурна. Відкритиий 12 грудня 2004 року Скоттом Шеппардом, Девідом Джуїттом і Дженом Кліна.
Дані про відкриття | |
---|---|
Дата відкриття | 12 грудня 2004 року[1] |
Відкривач(і) | Скотт Шеппард, Девід Джуїтт і Джен Кліна[1] |
Планета | Сатурн |
Номер | XXXVIII |
Орбітальні характеристики[2] | |
Велика піввісь | 19 372 000 км |
Перицентр | 16 427 000 км |
Апоцентр | 22 317 000 км[3] |
Орбітальний період | −1006,659 діб[4] |
Ексцентриситет орбіти | 0,152 |
Нахил орбіти | 157° до площини екліптики (134° до площини екватора планети) |
Фізичні характеристики[5] | |
Діаметр | 6 км |
Середній радіус | 3 км |
Атмосфера | відсутня |
Інші позначення | |
S/2004 S 15 | |
Бергельмір у Вікісховищі |
Назву супутник отримав у квітні 2007 року. У скандинавській міфології Бергельмір — велетень, син Трудгельміра, онук Іміра, єдиний велетень, який вижив після вбивства Іміра, став засновником нового роду йотунів.
Бергельмір належить до скандинавської групи нерегулярних супутників Сатурна (підгрупа Скаді).
Посилання
- http://planetarynames.wr.usgs.gov/append7.html
- Відповідна стаття в англійській Вікіпедії
- Перицентр і апоцентр обчислені за формулами , , де — довжина великої півосі орбіти, — ексцентриситет орбіти; значення округлені до тисяч кілометрів.
- Негативний період обертання означає, що супутник рухається в напрямку, протилежному до напрямку добового обертання Сатурна.
- http://www.dtm.ciw.edu/users/sheppard/satellites/satsatdata.html
- За довжиною великої півосі орбіти .
Корисні посилання
- Супутники Сатурна. Дані Інституту астрономії(англ.)
- Циркуляр МАС №8523: Нові супутники Сатурна[недоступне посилання з лютого 2019] (оголошення про відкриття) (англ.)
- Циркуляр МАС №8826: Назви нових супутників Сатурна і Юпітера[недоступне посилання з лютого 2019](англ.)
- Електронний циркуляр ЦМП №2005-J13: Дванадцять нових супутників Сатурна(англ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.