Бережицький Прокіп Семенович

Бережицький Прокіп Семенович (? — ?) — чигиринський полковник, генеральний суддя. Походив зі шляхетської родини Семена Бережицького, яка проживала у Київському воєводстві й перебувала у родинному зв'язку з Богданом Хмельницьким, чиїм небожем був Бережицький. З початком національної революції 1648—1676 років брав активну участь у боротьбі за визволення України. Восени 1648 — козацький отаман у Ніжині. Значиться в козацькому реєстрі з 1649 року. Служив у Чигиринській сотні Чигиринського полку. Брав участь у квітневих україно-російських переговорах 1658 року в Москві щодо придушення повстання проти гетьмана Івана Виговського, яке очолювали полтавський полковник Мартин Пушкар і кошовий Яків Барабаш. У період міжусобної війни 1658—63 років Бережицький відійшов від активної політичної і військової діяльності.

Перебуваючи з 1658 року на посаді чигиринського полковника, у серпні 1665 року підтримав обрання гетьманом Петра Дорошенка. У квітні 1666 року їздив у складі посольства до Варшави обстоювати інтереси Української козацької держави. Наприкінці 1660-х став генеральним суддею. Протягом 1668—72 років підтримував Петра Дорошенка в його боротьбі з претендентами на гетьманську булаву Петром Суховієм і Михайлом Ханенком. У листі до польського короля Міхала-Корибута Вишневецького (лютий 1671), написаному спільно з іншим генеральним суддею — С. Половцем, засвідчив підтримку городовим козацтвом і старшиною політики Петра Дорошенка. Разом з іншими старшинами в лютому 1671 року звернувся з листом до запорозького козацтва, в якому засуджувалися умови Острозького договору 1670 року з Річчю Посполитою. На початку 1674 року Бережицький їздив на Запорозьку Січ, щоб досягти політичного порозуміння із запорожцями. Після капітуляції Петра Дорошенка у вересні 1676 року перед військами князя Г. Ромодановського та Івана Самойловича залишився в Чигирині. Подальша доля невідома.