Берман Лазар Наумович

Лазар Наумович Берман (нар. 26 лютого 1930, Ленінград пом. 6 лютого 2005, Флоренція) радянський і російський піаніст, Заслужений артист РРФСР.

Берман Лазар Наумович
Основна інформація
Дата народження 26 лютого 1930(1930-02-26)[1][2][…]
Місце народження Ленінград, РСФРР, СРСР[3]
Дата смерті 6 лютого 2005(2005-02-06)[1][2][…] (74 роки)
Місце смерті Флоренція, Італія[3][4][…]
Поховання Cimitero delle Porte Santed
Роки активності з 1933
Громадянство СРСР, Італія і Королівство Італія
Професії піаніст
Освіта Московська державна консерваторія імені П. І. Чайковського
Вчителі Гольденвейзер Олександр Борисович[5]
Жанри класична музика[6]
Нагороди

 Файли у Вікісховищі

Біографія

Народився в єврейської родині, вчився у Самарія Савшінского. 1939 року родина переїхала в Москву, де наставником Бермана став Олександр Гольденвейзер, у якого він навчався спочатку в Центральній музичній школі, а потім в Московській консерваторії, яку закінчив 1953 року. Три роки по тому, навчаючись в аспірантурі, Берман отримав премії на двох міжнародних конкурсах піаністів імені королеви Єлизавети в Брюсселі та імені Ференца Ліста в Будапешті, після чого був запрошений на гастролі за кордон, де крім концертної діяльності також зробив ряд записів, у тому числі Сонати Ліста і «Апасіонату» Л. Бетховена.

З 1959 по 1971 роки Берману було заборонено виїжджати за кордон через його одруження на француженці (з якою він незабаром розлучився), проте піаніст продовжував концертувати і робити записи в СРСР на фірмі «Мелодія», зокрема записав цикл «Трансцендентних етюдів» Ф. Ліста, цей запис став одним з перших, зроблених у СРСР із застосуванням стереотехнологій. З середини 1970-х піаністу було знову дозволено виступати за кордоном, де він мав великий успіх. Серед його записів цього періоду Третій концерт Рахманінова і Перший концерт Чайковського. 1980 року, на піку його популярності, Берману знову був закритий виїзд із СРСР через те, що при огляді його багажу була виявлена книга забороненого американського письменника. З початком перебудови тиск на піаніста дещо послаблено, і 1988 року йому було присвоєно звання Заслуженого артиста РРФСР. У серпні 1990 року Берман поїхав в Норвегію, а через якийсь час — в Італії, де зайнявся викладацькою діяльністю, через чотири роки він отримав італійське громадянство, а ще через рік був запрошений у Вищу школу музики в Веймарі, де й викладав до 2000 року. Часто виступав зі своїм сином — скрипалем Павлом Берманом.

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.