Бернард Кац

Сер Бернард Кац (англ. sir Bernard Katz, 26 березня 1911 20 квітня 2003) — британський біофізик і фізіолог. Лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицині (1970, спільно з Джуліусом Аксельродом і Ульфом фон Ейлером) за «відкриття в області вивчення медіаторів нервових волокон і механізмів їх збереження, виділення та інактивації».

Сер Бернард Кац
нім. BernardKatz
Народився 26 березня 1911(1911-03-26)
Лейпциг, Німеччина
Помер 20 квітня 2003(2003-04-20) (92 роки)
Лондон, Велика Британія
Країна  Німеччина
 Велика Британія[1]
 Сполучене Королівство
Національність  ФРН,  Велика Британія
Діяльність лікар, нейронауковець, викладач університету, фізик, хімік, біохімік, біофізик
Alma mater Лейпцизький університет
Галузь Нейробіологія, біофізика
Заклад Лондонський університетський коледж
Ступінь доктор наук
Вчителі Арчибальд Гілл
Членство Лондонське королівське товариство, Американська академія мистецтв і наук і Національна академія наук США
Відомий завдяки: відкриття в області вивчення медіаторів нервових волокон
Діти David Katzd[2]
Нагороди Нобелівська премія з фізіології або медицини (1970)
Медаль Коплі (1967)

 Бернард Кац у Вікісховищі

Біографія

Народився в Лейпцигу (Німеччина), в сім'ї Макса Каца та Євгенії Рабинович. Закінчив гімназію Альберта в 1929 році, вступив до Лейпцизького університету на медичний факультет. У 1932 році, на передостанньому курсі університету, йому була вручена премія Зігфріда Гартена за дослідження в області фізіології. У 1933 закінчив університет.

Після приходу до влади нацистів сім'я Бернарда Каца ухвалює рішення емігрувати до Великої Британії (1935). Тут він продовжив розробки в області нейрофізіології в Лондонському університетському коледжі, під керівництвом відомого британського фізіолога і біофізика, лауреата Нобелівської премії з фізіології і медицини (1922) Арчибальда В. Гілла.

У 1938 Бернард Кац здобув докторський ступінь. Зважаючи на неминучість війни Великої Британії і нацистської Німеччини, Бернард Кац, на запрошення австралійського нейрофізіолога, майбутнього лауреата Нобелівської премії з фізіології і медицини (1963) сера Джона К. Екклса їде в Австралію, де поступає на роботу в госпіталь Сіднея.

У 1941 він набув підданства Британської співдружності. У 1942 Бернард К. записався в Королівські ВПС Австралії і до кінця війни служив офіцером радіолокації на Тихому океані. З 1946 працював в Університетському коледжі в Лондоні — спочатку на посаді заступника директора з біофізичних досліджень, а потім, в 1950—1951 — викладачем фізіології. У 1952 Кац отримав посаду професора біофізики і був призначений завідувачем кафедрою біофізики. З 1952 — член, а з 1965 — віце-президент Лондонського королівського товариства. У 1969 він був удостоєний лицарського звання.

Науковий внесок

Основні дослідження вченого були в області нейрофізіології, вивчення передачі збудження з нервових клітин на м'язові волокна. Бернард Кац довів, що ця передача здійснюється за допомогою молекул ацетилхоліну за участю іонів кальцію. З великого числа наукових публікацій вченого потрібно особливо відзначити: Електричне збудження нерву (англ. Electric excitation of nerve) (1939), Нерв, м'яз і синапс (англ. Nerve, muscle and synapse) (1966), Вивільнення нейротрансіметів (англ. The release of neural transmitter substances) (1969).

Нагороди

Бернард Кац — лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицині (1970, спільно з Джуліусом Аксельродом і Ульфом фон Ейлером) за «відкриття в області вивчення медіаторів нервових волокон і механізмів їх збереження, виділення та інактивації». Також він удостоєний медалі Бейлі Королівського товариства лікарів і медалі Коплі Королівського наукового товариства. Бернард Кац — член Італійської національної академії наук, Американської академії наук і мистецтв, Датської королівської академії наук і мистецтв, Національної академії наук США. Лауреат почесних звань професора Кембріджського університету та Інституту Вейцмана в Ізраїлі.

Література

  • Лауреати Нобелівської премії, енциклопедія, т. 1-2, Москва, Прогрес, 1992
  • Коротка єврейська енциклопедія, т. 1-11, Єрусалим, 1976—2005
  • Alan Symons. The jewish contriution to the 20-th century, Polo Publishing, London, 1997
  • Всесвітній біографічний енциклопедичний словник, Москва, Бре, 1998
  • Джоан Комей. Словник. Хто є хто в історії євреїв. 2-е видання. Видавництво ТОО «Внешсигма», Москва, 1998
  • С. А. Фрідман, Євреї-лауреати Нобелівської премії, Короткий біографічний словник, Дограф, Москва, 2000, ISBN 5-93431-011-9

Посилання

  1. https://www.nndb.com/people/814/000130424/
  2. Lundy D. R. The Peerage
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.