Бетя Лишанська

Бетя Лишанська, також Лішанська, Лічанська (нар. 12 вересня 1899 (1900), Малин, Житомирська область – 19 квітня 1992, Тель-Авів, Ізраїль) — ізраїльська скульпторка-новаторка, яка народилася в Україні. Працюючи з каменем, деревом та бронзою, вона створила портрети та меморіали на згадку про людей та події перших років Держави Ізраїль. У її численних бюстах зображені діячі культури та політики, а також члени її сім'ї, а монументальні пам'ятники присвячені тим, хто загинув у війні за незалежність (1947—1949 рр.). Багато її робіт можна побачити на постійній виставці в музеї Шомера в Кфар Гіладі[2][3][4].

Бетя Лишанська
Народилася 12 вересня 1899(1899-09-12)[1]
Малин, Російська імперія
Померла 19 квітня 1992(1992-04-19) (92 роки)
Тель-Авів-Яфо, Ізраїль
Поховання Nahalat Yitzhak Cemeteryd
Країна  Ізраїль
Діяльність скульпторка
Галузь скульптура
Брати, сестри Рахель Янаіт Бен-Цві
Нагороди

Dizengoff Prized (1944)
Меморіал жертвам Голокосту в Нетцер Серені

Біографія

Бетя Лишанська, народилася в 1900 році в місті Малині, Житомирської області та була наймолодшою з чотирьох дочок Шошанни (1865—1944) та Меїр Йона Лішанського (1862—1942). Після емміграції до Палестини з матір'ю в 1910 році вона рік навчалася в Академії мистецтв і дизайну «Бецалель» у Бориса Шаца. Потім навчалась у Римській академії витончених мистецтв, але повернулася до Палестини в 1921 році, оселившись у кібуці Ейн Харод і виставляла свої ранні скульптури з дерева. У 1923 році вона поїхала до Берліна, де навчалась три роки, а потім провела ще три роки в Академії живопису та скульптури в Парижі. Лишанська повернулася до Палестини в 1929 р[2][5].

Бетя Лишанська померла у Тель-Авіві в 1992 році[2].

Художня кар'єра

На ранні роботи Беті Лишанської у стилі, що варіюється від виразності до реалізму, вплинули Огюст Роден та Каміла Клодель[5]. Серед сотень бюстів, які вона створила історичним діячам Ізраїлю, є прем'єр-міністри Давид Бен-Гуріон, Менахем Бегін та Голда Меїр. Однак вона відома насамперед своїми пам'ятниками-меморіалами, зокрема про пам'ять загиблих у війні за незалежність (1947—1949). Зображуючи героїзм і товариські стосунки, цю серію із трьох можна знайти в Кфар-Єхошуа, Бейт-Кешет та сільськогосподарському селі Кадурі. Її меморіал «Від Голокосту до Відродження» знаходиться в Нетцер Серені[2][4].

Нагороди та визнання

Лишанська отримала премію Дізенгофа (першого мера Тель-Авіва) за її внесок у скульптуру двічі: у 1944 та 1957 роках.

У 1986 році вона була удостоєна Ізраїльської премії за роботу в скульптурі[4].

Родина

Сестра: Рахель Янаїт Бен-Цві (при народженні — Ґолда Лишанська) — ізраїльська письменниця, лауреатка премії Ізраїлю (1978), дружина президента Ізраїлю Іцхак Бен-Цві у 1952—1963 рр.

Див. також

Примітки
  1. https://he.billiongraves.com/grave/בתיה-לישנסקי/19068381
  2. Brutin, Batya. Batia Lichansky. Jewish Women's Archive.
  3. Lishansky, Batya. Encyclopedia.com: Encyclopaedia Judaica. Процитовано 3 жовтня 2020.
  4. Batia Lishansky. Information Center for Israeli Art. Процитовано 3 жовтня 2020.
  5. Markus, Ruth (27 лютого 2009). Artists: Yishuv and Israel: 1920-1970. Jewish Women's Archive. Процитовано 3 жовтня 2020.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.