Голда Меїр
Го́лда Ме́їр (івр. גּוֹלְדָּה מֵאִיר , справжнє прізвище Меєрсон, від народження Голда Мабович; 21 квітня [3 травня] 1898[1], Київ, Київська губернія, Російська імперія — 8 грудня 1978, Єрусалим, Ізраїль) — ізраїльська державна діячка. Одна з засновників держави Ізраїль, 4-й прем'єр-міністр Ізраїлю з 17 березня 1969 року до 1974 року.
| Golda Meir גּוֹלְדָּה מֵאִיר | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| івр. גולדה מאיר | |||||
 Golda Meir גּוֹלְדָּה מֵאִיר | |||||
| 4-й Прем'єр-міністр Ізраїлю | |||||
| 17 березня 1969 — 2 липня 1974 | |||||
| Попередник | Леві Ешкол | ||||
| Наступник | Іцхак Рабин | ||||
| 2-й Міністр закордонних справ Ізраїлю | |||||
| 18 червня 1956 — 12 січня 1966 | |||||
| Президент |
Іцхак Бен-Цві Залман Шазар | ||||
| Попередник | Моше Шарет | ||||
| Наступник | Абба Евен | ||||
| Народилася |
21 квітня (3 травня) 1898 Київ | ||||
| Померла |
8 грудня 1978 (80 років) Єрусалим  | ||||
| Похована | Гора Герцля | ||||
| Відома як | вчителька, політична діячка | ||||
| Громадянство |
 Російська імперія →  Британський мандат у Палестині → Ізраїль | ||||
| Національність | українська єврейка | ||||
| Освіта | Університет Вісконсин-Мілуокіd і North Division High Schoold | ||||
| Alma mater | Університет Вісконсіна в Мілуокі | ||||
| Політична партія | Мапай, Авода | ||||
| Батько | Мойше-Іцхок Мабович | ||||
| Мати | Блюм | ||||
| У шлюбі з | Моріс Мейєрсон | ||||
| Діти | Менахем, Сара | ||||
| Релігія | юдаїзм | ||||
| Нагороди |
| ||||
| Премії | Премія Ізраїлю (1975) | ||||
| Почесні звання | почесний доктор Єврейського університету в Єрусалимі, почесний доктор Університету імені Бар-Ілана, почесний доктор Брандейського університету, Зал слави жінок Колорадо, Почесний громадянин Єрусалиму | ||||
| Підпис |
 | ||||
_-_ribbon_bar.gif){kind=small}
_-_ribbon_bar.png.webp){kind=small}
Життєпис
Народилася в м. Києві в родині Мойше-Іцхока (працював теслею) і Блюми Мабовичів.
У 1906 р. після погромів її родина переїхала у Мілуокі, штат Вісконсин (США). Батьки посватали чотирнадцятирічну Голду за тридцятирічного страхового агента, вона втекла до сестри у Денвер, щоби здобути середню освіту, де познайомилася з Морісом Мейєрсоном, майбутнім своїм чоловіком. Вступила у «Поалей-Ціон» («Робочі Сіону» — Спілка лівих сіоністів) в 1915 році. Взимку 1918 року стала наймолодшою делегаткою Єврейського конгресу, що проходив у Філадельфії.
У 1921 р. з чоловіком і сестрою відправилася до Палестини на судні «Pocahontas». Після прибуття офіційно змінила запис імені Голді на Голда.
Мейєрсони вступили в кібуц Мерхавія. Голда стала делегатом сіоністського конгресу і зустріла там багато майбутніх лідерів Ізраїлю: Давида Бен-Гуріона, Берла Кацнельсона, Залмана Шазара і Давида Ремеза. Сім'я повертається до Америки, в 1923 році у них народилася дочка Сара, в 1926 — син Менахем. Меїр запрошувалася до Єрусалиму секретарем Жіночої трудової ради. У 1929 р. її вибрали делегатом на Всесвітній сіоністський конгрес. У 1932 р. стала секретарем Організації жінок-піонерів в США, де вона організувала американські відділення.
Незадовго до Другої світової війни Меїр відправилася в агітаційну подорож покликану переконати євреїв приєднатися до Британії. Їй вдалося завербувати близько 33000 сіоністів до лав Британських збройних сил. Під час війни вона була призначена розділом Сіоністського політичного департаменту і служила в Британській військовій економічній консультативній раді. У 1943 р. Меїр довелося судитися з Британією з питання управління Палестинською державою.
У 1946 р. Організація Об'єднаних Націй проголосувала за розділ Палестини і незалежність Ізраїлю. 14 травня 1948 р. було проголошено державу Ізраїль. У вересні 1948 р. Голда Меїр стала першим послом Ізраїлю до СРСР. У квітні 1949 р. вона повернулася до Ізраїлю. Була обрана до Кнесету в 1949 р. й посіла посаду міністра праці та соціального забезпечення в кабінеті прем'єр-міністра Давида Бен-Гуріона. Прийняла офіційно прізвище Меїр за порадою Давида Бен-Гуріона у 1956 році. У липні 1956 р. Меїр призначена на міністра закордонних справ і представником Ізраїлю в ООН. 17 березня 1969 р. Голда Меїр була вибрана прем'єр-міністром Ізраїлю.
У 1973 р. вона їздила у Ватикан і стала першим прем'єр-міністром Ізраїлю, хто отримав аудієнцію у Папи Римського[2].
Померла в 1978 р. у м. Єрусалимі та похована на горі Герцля.
Примітки
- ЦДІАК України, ф. 1164, оп. 1, спр. 442, арк. 102зв—103, запис 194ж, 21 квітня (ст. ст.) 1898 р. (рос. дореф.)(івр.)
- Бур'ян М. Меїр (Меєрсон) Голда // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 589. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
Джерела і література
- Ґолда Меїр. Моє життя. пер. з англ. Ярослава Стріха. – Київ: «Наш формат», 2021. – 424 с. ISBN 978-617-7973-49-1
- Бур'ян М. Меїр (Меєрсон) Голда // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 589. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Головченко В. І. Меїр Голда // Українська дипломатична енциклопедія: у 2-х т. / редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. :Знання України, 2004 — Т.2 — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
- Ландрам Д. Тринадцять жінок, які змінили світ. — Голда Меїр: непохитна воля.
- (рос.)' 'Салтан А. Н., «Золотая» женщина Израиля — Голда Меир [Электронный ресурс]. — Режим доступа к статье: http://sled.net.ua/node/33522. – Заглавие с экрана. — 11.10.16.
- (рос.) «Краткая еврейская энциклопедия», т. 5. Иерусалим, 1990.