Бистрицький Євген Костянтинович

Батько — Бистрицький Костянтин Никифорович (1904—1964), військовий інженер-геодезист, нар. у Левківцях, Вінницької обл., мобілізований до війська 1940 року, пройшов війну в 62-му геодезичному загоні, дислокованому після війни в Латвії; мати — Віра Михайлівна (1908—1999), учителька середньої школи, нар. у с. Жолоби, Вінницької обл.

Євген Костянтинович мешкає в Києві. Має доньку й сина.

• 1971—1976 рр. — навчався в Київському державному університеті імені Тараса Шевченка на філософському факультеті.

• 1981 р. — захистив дисертацію кандидата наук за темою «Наукове пізнання та проблема розуміння» (Інститут філософії АН СРСР, Інститут філософії АН УРСР)

• 1991 р. — захистив дисертацію доктора наук за темою «Особистість в світі культури» (Інститут філософії Академії наук України).

• 1966—1968 — математик-програміст Науково-дослідного інституту Держплану УРСР. Участь у молодіжному журналі самвидава «Новий феєрверк» (разом з письменником Л. Нефедьєвим та ін.[1]
• 1968—1970 відслужив строкову службу в армії Радянського Союзу.
• 1976—1979 — науковий співробітник Інституту філософії Академії наук СРСР в м. Москва.
• 1979—1990 — науковий співробітник, з 1981 старший науковий співробітник Інституту філософії АН УРСР, м. Київ.
• 1982—1991 — доцент Київського університету імені Тараса Шевченка.

Зовнішні зображення
	На трибуні
	Чергова прес-конференція
	Виступ на науковому форумі
	Відкрита лекція

• З 1991 р. — завідувач відділу філософії культури, етики і естетики Інституту філософії Академії наук України, м. Київ.
• 1993—1998 — доцент Національного університету «Києво-Могилянська академія».
• 1993—1998 р. — редактор відділу політики і культури, філософії політики в журналі «Політична думка» (головний редактор Володимир Полохало).
• 1994—1996 — завідувач кафедри культури Української академії мистецтва
• 1994 р. — засновник і перший президент Українського філософського фонду.
• 1998-2017 р. — виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження», що входить до заснованої Джорджем Соросом мережі Фундацій Відкритого Суспільства.

Автор понад 80 наукових праць, присвячених дослідженню наукового пізнання, проблеми розуміння, філософії культури, соціальній та політичній філософії.

• Быстрицкий Е. К. Научное познание и проблема понимания. — К.: Наук. думка, 1986. — 134 с.
• Быстрицкий Е. К. Феномен личности: мировоззрение, культура, бытие. — К.: Наук. думка, 1991. — 200 с.
• Бистрицький Є. Чому націоналізм не може бути наукою // Політична думка. — 1994. — № 2. — С.30-35.
• Бистрицький Є. Конфлікт культур та філософія толерантності // Журнал «Ї». — № 25 (2002).
• Бистрицький Є. Леґітимація як дієве філософське поняття // Філософська думка. — 2009. — № 5. — С.49-59.
• Бистрицький, Є., 1997. Конфлікт культур і філософія толерантності. Демони миру та боги війни. Соціальні конфлікти посткомуністичної доби. Київ: Політична думка, С. 147-168.

У липні 2018 року підтримав відкритий лист українських діячів культури до ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова.[2]

• Орден Свободи (20 січня 2018) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю[3]

• Євген Бистрицький. Вибрана бібліографія
• Міжнародний фонд «Відродження»
• Інститут філософії НАН України

• Енциклопедія сучасної України: Біографія
• Бистрицький Євген Костянтинович: [Коротка довідка] // Хто є хто в Україні: Біограф. довідник / Київ. наук. т-во ім. П. Могили. — К.: «К. І. С.», 2001. — С. 31.
• Євген Бистрицький: [Коротка довідка] // Політика і культура. — 2000. — № 40. — С. 37.
• Євген Костянтинович Бистрицький. Бібліографічний покажчик / Упоряд. О. І. Архипська. — К., 2005. — 19 с.

• Бистрицький, Євген Костянтинович // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.