Гривня

Срібна гривна Київської Русі (XI—XIII ст.). Ромбоподібна форма зливку сьогодні є логотипом Національного банку України.

У часи Київської Русі (протягом ІХ–Х століть) основною грошовою одиницею на теренах сучасної України був арабський диргем (срібна монета, що пізніше рівнялася київській ногаті), що поширився в Європі внаслідок тодішньої інтенсивної торгівлі з мусульманськими країнами. Першою спробою виготовлення системи власної валюти стало карбування під керівництвом князя Володимира Великого (963—1015) київських злотників і срібняків. Нині відомо багато зразків цих князівських монет. Златник Володимира мав вагу в 4,4 г, срібняк — довільна вага від 1,73 до 4,68 г. На особовій стороні (аверсі) цих монет звичайно карбувалося зображення самого князя, на зворотному (реверсі) — князівський родовий знак (тризуб). Крім Володимира Великого, князівську монету карбували також його син Ярослав Мудрий (1019–54) і двоюрідний брат Ярослава Святослав Туровський, а також невідомий нині руський князь із хресним ім'ям Петро. Так, срібняк Ярослава, мав на аверсі зображення святого заступника князя — Юрія Переможця, а на реверсі — знов-таки, князівський знак тризуб.

«Гривна» спочатку була ваговою одиницею Київської Русі, її виникнення відносять до VIII–ІХ столітть. З поширенням на території Русі арабських дирхамів певну їх кількість стали прирівнювати за вагою до вагової гривні. Поступово гривна набула значення не лише вагової, але й лічильної одиниці. В джерелах часів Київської Русі лічильну гривну називають «гривною кун» (див. також Куна). У ваговій гривні зважували також срібло в злитках, прикрасах чи уламках. Згодом злитки срібла стандартної форми і ваги стали монетами. Монетна гривна відома з середини XI століття. Першими виникли київські монетні гривні — ромбоподібні злитки вагою близько 164 г. Майже одночасно з'явилися новгородські гривні;— паличкоподібні злитки вагою близько 204,7 г. В обігу мали місце також чернігівські та польські гривні. Новгородські гривні проіснували до XV століття, обіг інших завершився в XIII столітті. Київські і новгородські гривні використовувалися на всій території Київської Русі, інші — переважно на північному заході Давньоруської держави.[6]

Гривна лишалась грошовою одиницею на Русі до XIV століття. Під час монголо-татарської навали (з другої половини XIII століття) срібні гривні стали ділити, рубаючи їх навпіл. Так з'явилися рублі[7] (від слова рубати, тобто обрубок гривні[8]), які стали основною грошовою одиницею на українських землях в складі Великого князівства Московського, Московського Царства та Російської імперії аж до XX століття. На решті українських землях в складі інших держав, в ті часи в обігу були такі валюти як османські акче, польські талери, гроші і злоті, голландські левендальдери, німецькі марки, угорські та австро-угорські гульдени, флорини і крони та інші.

Проголосивши у 1917 році Третім універсалом утворення Української Народної Республіки, Центральна Рада запровадила в Україні нову національну валюту. Первісно такою валютою було визначено український карбованець, вартість якого за золотим стандартом дорівнювала 17,424 долі (0.774 г) чистого золота (1 доля = 0,044435 г золота). Виготовлення державних грошових знаків та цінних паперів у той час здійснювала Експедиція заготовок державних паперів.

Банкнота номіналом 100 карбованців 1917 року друку

Ухвалою Центральної Ради від 19 грудня 1917 року було видрукувано перший грошовий знак Української Народної Республіки — купюру вартістю у 100 карбованців. Автором оформлення грошового знака був український художник-графік Георгій Іванович Нарбут. Оформлюючи свою купюру, Нарбут застосував вишукані орнаменти в дусі українського бароко XVII—XVIII століть, декоративні шрифти, зображення тризуба (родового знаку князя Володимира Великого) та самостріла (герба Київського магістрату XVI—XVIII століть). Напис «100 карбованців» подавався на купюрі мовами чотирьох найчисленніших націй, що жили на території України, — українською, російською, польською та єврейською (їдишем)[9].

З випуском нарбутівської стокарбованцевої купюри пов'язаний вибір тризуба як державного герба України. Георгій Нарбут, проєктуючи ескіз купюри у 100 карбованців, звернув увагу на тризуб як знак, характерний для найдавніших національних грошей України — злотників та срібняків князя Володимира, і вмонтував його до композиції ескізу. Оригінальний знак одразу запам'ятався українським патріотам. Тризуб тут виступав як алегорія українського державотворення ще від часів Володимира Великого, що також мало глибоко патріотичний зміст. Після введення купюри в обіг майже одразу ж було зафіксовано випадки її фальшування. З огляду на те, а також на деякі політичні причини (так, УНР, яка за Третім універсалом визначалася як складова частина федеративної Росії, проголошувалася за Четвертим універсалом 22 січня 1918 року «самостійною, ні від кого не залежною державою») Центральна Рада 1 березня 1918 року прийняла закон про запровадження нової грошової одиниці — гривні, яка поділялася на 100 шагів і дорівнювала 1/2 карбованця.

Банкнота номіналом 100 гривень 1918 року друку

Протягом 1918 року в Берліні було видрукувано банкноти номіналом у 2, 10, 100, 500, 1000 та 2000 гривень (проєкти двох останніх було виконано вже після проголошення гетьманату на чолі з Павлом Скоропадським). Ескіз першої купюри, оздобленої досить простим геометричним орнаментом, виконав Василь Кричевський, трьох наступних — Георгій Нарбут. Гривневі купюри Нарбута, як і попередня, відзначалися вишуканим оформленням. Так, в ескізі 10-гривневої купюри Нарбут використав орнаменти українських книжкових гравюр XVII століття, 100-гривневої — зображення робітника з молотом та селянки з серпом на тлі розкішного вінка з квітів і плодів, 500-гривневої — свою улюблену алегорію «Молода Україна» у вигляді опроміненої дівочої голівки у вінку (завдяки цій деталі купюра отримала гумористичну народну назву «горпинка»).

Гетьман Павло Скоропадський, прийшовши до влади в Україні у квітні 1918 року, відновив як основну грошову одиницю Української Держави карбованець, що поділявся на 200 шагів. Було виготовлено ескізи купюр у 10, 25, 50, 100, 250 та 1000 карбованців. З цих купюр Георгієві Нарбутові, який очолив утворену при гетьмані «Експедицію з заготовлення державних паперів», належав ескіз лише 100-карбованцевого знака, де він використав портрет Богдана Хмельницького, індустріальні мотиви (композицію з ремісничих інструментів) та створений ним самим проєкт герба Української Держави зі сполученням символів «тризуб» та «козак з мушкетом». Ескізи інших купюр, що не визначалися високим художнім рівнем і виглядали досить еклектично, виготовили І. Золотов, Іван Мозалевський, А. Богомазов та інші графіки.

Хронологія введення грошових знаків УНР та Української Держави в обіг була такою: 5 січня 1918 року — 100 карбованців (ескіз Г. Нарбута); 6 квітня 1918 року — 25 та 50 карбованців («лопатки», ескізи О. Красовського); 17 жовтня 1918 року — 10, 100 та 500 («горпинки») гривень (ескізи Г. Нарбута); жовтень 1918 року — 1000 та 2000 гривень (ескізи І. Мозолевського); серпень 1919 року — 10 («раки») та 1000 карбованців (ескізи І. 3олотова), 100 карбованців (ескіз Г. Нарбута) та 250 карбованців («канарейки», ескіз Б. Романовського); жовтень 1919 року — 25 карбованців (ескіз А. Приходька).

Після переходу влади в Україні у грудні 1918 року до рук Директорії на чолі з Володимиром Винниченком та Симоном Петлюрою основною грошовою одиницею відновленої УНР знову було проголошено гривню.

«Більшовицькі тисячки», запроваджені Раднаркомом на землях Радянської України, мали мізерний курс (1 золотий карбованець = 5 457 000 000 радянських карбованців). Це становище спричинилося до проведення у 1922—1924 роках грошової реформи, наслідком якої стало введення в обіг радянського червінця (1,6767 г золота). 1924 року було встановлено курс нового радянського карбованця, який дорівнював 1/10 червінця. Ця подія стала моментом остаточного утвердження радянської валюти на теренах сучасної України. Радянський карбованець перебував в обігу до розпаду СРСР в 1991.

В 1942-44 рр., на окупованих Третім Рейхом українських землях в обігу також перебував карбованець Райхскомісаріату Україна який за валютний курсом був прив'язаний до райхсмарки у співвідношенні 10:1 (10 карбованців за 1 райхсмарку). До Другої світової війни на анексованих Радянським Союзом західноукраїнських землях перебували злоті Другої Речі Посполитої (Волинь, Східна Галичина), леї Королівства Румунія (Північна Буковина, Буджак) та крони Чехословаччини (Закарпаття). Протягом 1939—1954 рр., підпільними структурами ОУН випускалися Бофони, грошові документи (квитанції) номіновані у злотах та карбованцях.

100 тис. купоно-карбованців 1993 року випуску, перебували в обігу до 16 вересня 1996

Ухвалений 24 серпня 1991 року Акт проголошення незалежності України відкрив дорогу для запровадження в молодій державі власної національної валюти. Її, в продовження традицій Київської Русі та періоду Української революції 1917—1921 років, було вирішено назвати гривнею. Щодо назви розмінної монети, то для неї пропонувалися назви «шаг», «сотий», «різана», але врешті було віддано перевагу звичній уже (розмінній монеті радянського карбованця) «копійці». 1992 року перші зразки української національної валюти було виготовлено в Канаді за ескізами В. І. Лопати (портрети князів та малюнки пейзажів) та Бориса Максимова (дизайн купюр, орнаменти, шрифти)^{[джерело?]}. Однак в обіг в Україні з 1992 року було введено тимчасову валюту, розраховану на перехідний період, — карбованець, або купоно-карбованець. Саме ця грошова одиниця стала протягом 1992—1994 років жертвою гіперінфляції, зумовленої економічною кризою перехідного періоду. Так, наприклад, якщо в 1992 році найвищою за номіналом банкнотою що перебували в обігу були 1000 карбованців то в 1993 вже 100 тис. карбованців, в 1994—500 тис. а в 1995 — 1 мільйон.

Посилення у 1995 році та першій половині 1996 року стабілізаційних процесів в економіці, зокрема значне зниження темпів інфляції, суттєве призупинення спаду виробництва, стабілізація курсу українського карбованця до іноземних валют, зростання доходів населення, створили належні умови для запровадження гривні, яка згідно з Конституцією України є офіційною грошовою одиницею країни.

Банкнота номіналом 100 гривень 1996 року випуску (друга серія сучасної гривні)

25 серпня 1996 року в засобах масової інформації було оголошено Указ Президента України Леоніда Кучми «Про грошову реформу в Україні»[10]. Відповідно до Указу Президента України грошова реформа проводилася від 2 до 16 вересня 1996 року. У перший же день реформи за встановленим курсом було перераховано у гривні ціни, тарифи, оклади заробітної плати, стипендії, пенсії, кошти на рахунках підприємств, установ та організацій, а також вклади громадян. Карбованцеві вклади населення було перераховано у гривні за курсом 100 000 карбованців за одну гривню без будь-яких обмежень і конфіскацій.

Впродовж 15 днів — від 2 до 16 вересня 1996 року — в готівковому обігу одночасно вільно використовувалися як гривні, так і карбованці з поступовим вилученням останніх. Після 16 вересня 1996 року приймання карбованців в усі види платежів було припинено, і єдиним законним засобом платежу на території України з цього моменту стала гривня. З початку реформи всі видачі готівки з кас банків (у тому числі для виплати заробітної плати, пенсій та інших доходів), безготівкові розрахунки здійснювались тільки у новій національній валюті.

Грошова реформа 1996 року стала надзвичайною подією для України, в результаті якої було створено один з невід'ємних атрибутів державності — національну валюту. Зарубіжні аналітики вітали здійснення грошової реформи в країні, розглядаючи введення української валюти як свідчення початку стабілізації української економіки.

Після запровадження гривні українська валюта продовжувала час від часу девальвувати хоч і значно меншими темпами ніж в роки гіперінфляції початку 1990-х років. Основні хвилі девальвації припали на фінансові кризи 1998 і 2008 років та політичну і економічну нестабільність 2014—2015 років (Євромайдан, російська агресія, перехід на плаваючий курс). Як наслідок, в додаток до випущених у 1996 банкнот номіналами 1, 2, 5, 10, 20, 50 та 100 гривень, у 2001 почали випускатись банкноти в 200 гривень, а у 2006 — 500 гривень. З 2018 року Національний банк України проводить заміну банкнот номіналами 1, 2, 5 та 10 гривень на монети, а також припиняє карбування розмінних монет в 1, 2, 5 та 25 копійок. З 25 жовтня 2019 в обіг було введено банкноту номіналом 1000 гривень, на лицьовій стороні якої зображено портрет Володимира Вернадського, а на звороті — будівлю Президії Національної академії наук України.

З 2014 року в окупованому Росією Кримському півострові в обігу перебуває російський рубль, а на території самопроголошених Луганської Народної Республіки та Донецької Народної Республіки — одночасно російський рубль, гривня, долар США та євро.[11][12]

Перші монети були викарбувані у 1992 році, але в обіг вони надійшли тільки у 1996. Монети були виготовлені на Луганському набойному заводі[15] та на Монетному дворі Італії[16].

З 1 липня 2018 року, Національний банк України припинив карбування монет номіналами 1, 2, 5 та 25 копійок. Випущенні до цього часу монети й надалі залишаються законними платіжними засобами, однак через зношення, очікується що вони самі поступово зникнуть з обігу. Таким чином серед розмінних монет гривні залишаться лише номінали в 10 та 50 копійок.[17]

З 1 жовтня 2019 року монети номіналами 1, 2 та 5 копійок перестали бути засобом платежу під час здійснення розрахунків готівкою; обмін фізичним особам монет номіналами 1, 2 та 5 копійок на монети і банкноти всіх номіналів, що перебувають в обігу, буде здійснюватись НБУ та уповноваженими банками України до 30 вересня 2022 року. 1 жовтня 2019 року НБУ також розпочинає вилучення з готівкового обігу монет номіналом 25 копійок, при цьому вони залишаються засобом платежу.[18]

Розмінні монети[19]
Зображення		Номінал	Параметри				Опис			Дата
Реверс	Аверс		Діаметр	Товщина	Маса	Матеріал	Гурт	Аверс	Реверс	першого карбування	випуску	припинення випуску	вилучення
		1 копійка	16 мм	1,2 мм	1,5 г	Нержавіюча сталь	Гладкий	Герб України, рік карбування	Номінал	1992	2 вересня 1996	1 липня 2018	1 жовтня 2019
		2 копійки	17,3 мм	1,2 мм	0,64 або 1,8 г	Алюміній або нержавіюча сталь
		5 копійок	24 мм	1,5 мм	4,3 г	Нержавіюча сталь	Рифлений
		10 копійок	16,3 мм	1,25 мм	1,7 г	Латунь або алюмінієва бронза	Рифлений	Герб України, рік карбування	Номінал	1992	2 вересня 1996	-	-
		25 копійок	20,8 мм	1,35 мм	2,9 г		Рифлений із гладкими областями					1 липня 2018	1 жовтня 2020
		50 копійок	23 мм	1,55 мм	4,2 г							-	-

Починаючи 1995 року НБУ випускає обігові монети номіналом 1 гривня. На стандартизованому аверсі монет зразків 1995 та 2004 років розміщені зображення малого державного герба України та рік випуску, на реверсі — номінал.

Обігові монети номіналом 1 гривня регулярного карбування
Зображення		Номінал	Параметри				Опис			Дата
Реверс	Аверс		Діаметр	Товщина	Маса	Матеріал	Гурт	Аверс	Реверс	першого карбування	випуску	початку вилучення з обігу
		1 гривня	26 мм	1,85 мм	7,1 або 6,9 г	Латунь або алюмінієва бронза	Напис: «ОДНА ГРИВНЯ»	Герб України	Номінал, декоративні візерунки	1995	12 березня 1997	1 жовтня 2020
Монети нового дизайну
		1 гривня	26 мм	1,85 мм	6,8 г	Алюмінієва бронза	Напис: «ОДНА ГРИВНЯ»	Герб України, номінал, декоративні візерунки	Володимир Великий	2004	25 жовтня 2004[20]

14 березня 2018 року Національний банк України оголосив про введення в обіг монет номіналами 1, 2, 5 та 10 гривень, які поступово замінять банкноти відповідних номіналів. Монети номіналами 1 та 2 гривні введені в обіг 27 квітня 2018 року, монета номіналом 5 гривень введена 20 грудня 2019 року, монета 10 гривень введена 3 червня 2020 року.[17][21]

Обігові монети зразка 2018 року[22]
Зображення			Номінал	Параметри				Опис			Дата
Аверс	Реверс	Гурт		Діаметр	Товщина	Маса	Матеріал	Гурт	Аверс	Реверс	першого карбування	випуску
			1 гривня	18,9 мм	1,8 мм	3,3 г	Сталь з гальванічним покриттям	Рифлений	Герб України, номінал, декоративні візерунки	Володимир Великий	2018	27 квітня 2018
			2 гривні	20,2 мм	1,8 мм	4,0 г				Ярослав Мудрий
			5 гривень	22,1 мм	2 мм	5,2 г	Цинковий сплав з гальванічним покриттям	Cекторальне рифлення		Богдан Хмельницький		20 грудня 2019
			10 гривень	23,5 мм	2,3 мм	6,4 г		Рифлений		Іван Мазепа		3 червня 2020

З метою популяризації Української держави та підняття її престижу в очах світової громадськості випускаються ювілейні та пам'ятні монети.

Для стабільного розвитку економіки після введення гривні було прийняте рішення про прив'язку її обмінного курсу до долара США. До фінансової кризи 1998 року гривня була досить сильною валютою, її курс був 1,8 грн за 1 дол. У серпні 1998 року гривня знецінилася майже втричі. Курс біля 5 гривень за долар був незмінним багато років. Як наслідок, для розвитку економіки і збільшення інвестицій в Україну склалися макроекономічні показники, котрі сприяли зміцненню української національної валюти. Незважаючи на баталії з курсом, його нестабільність, що можна було спостерігати час від часу за подій, які відбувалися під час виборів та інших політичних потрясінь, сумніватися в міцності гривні людям не доводилося. Національному банку України постійно доводилось нарощувати свою присутність на міжбанківському валютному ринку для скуповування іноземних валют.

Сумніватися в стабільності номінального валютного курсу українців змусило одноденне підвищення офіційного курсу гривні з 5,19 до 5,05 грн/дол., що сталося 20 квітня 2005 року, і наступні заяви керівництва НБУ про намір поступово дедалі більше усуватися від втручання в процес курсоутворення. Головними передумовами для цих кроків, які наробили чимало галасу, стали протиріччя, закладені в принципах національної монетарної політики.[38]

За деякими оцінками, реальний курс гривні у 2007 році не повинен був перевищувати 3 грн/дол. Як вважають деякі експерти, якби НБУ штучно не утримував прив'язку, за пів року курс в 4,8-4,5 грн за 1 долар був би реальністю.[39]

Внаслідок глобальної фінансової кризи 2008 року, українська гривня девальвувала з приблизно 5 грн/дол до 8 грн/дол. Такий фіксований курс тривав аж до початку 2014 року.

Національний банк неодноразово заявляв про наміри відійти від практики щоденного регулювання курсу гривні і зробити гривню вільноконвертованою валютою. Попередньо такі плани були на 2009 рік.[40]

7 лютого 2014 року НБУ несподівано відпустив офіційний курс гривні, який до того півтора року, з 9 липня 2012, був закріплений на рівні 7,9930 гривень за долар. Новий офіційний курс 8,7080 гривень за долар став мінімальним за всю історію існування валюти.[41] Голова НБУ Ігор Соркін заявив, що офіційний курс буде надалі цілком відповідати міжбанківському.[42] У січні 2014 року Нацбанк витратив 1,7 млрд доларів на стабілізацію курсу гривні. Падіння міжбанківського курсу посилилося після загострення подій Євромайдану в січні 2014.[43] Втеча Віктора Януковича та російська інтервенція в Криму спричинили здешевлення української грошової одиниці до майже 10 грн/дол. за офіційним курсом.

Упродовж березня 2014 курс упав до 11 гривень за долар, залишаючись приблизно на рівні 11-12 грн до липня, коли почалося чергове падіння після загострення ситуації на Донбасі. Максимум був 27 серпня — 13,89 гривень за долар за офіційним курсом. До кінця жовтня НБУ втримував вартість гривні на рівні близько 12,95 грн/дол., що експерти пояснювали прагненням зберегти електоральну підтримку влади перед виборами до парламенту 26 жовтня.[44] Після них, на початку листопада 2014, курс обвалився до показника 15-16 грн/дол. і був на такому рівні до січня наступного року.

З 5 лютого 2015 НБУ відмовився від проведення індикативних валютних аукціонів, перейшовши від фіксованого курсу, який існував з часу введення гривні, до плаваючого (ринкового) з проведенням валютних інтервенцій (кероване плавання). Відтоді курс гривні до долара, євро та інших валют визначається міжбанківським валютним ринком. До цього курс гривні до євро та інших недоларових валют визначався виходячи з курсу цих валют відносно долара.[45] Це спричинило надшвидке здешевлення української валюти, яка за наступні три тижні подешевшала майже вдвічі — до 30,01 грн/дол та 34,04 грн/євро за курсом НБУ 26 лютого 2015 (торги на міжбанку цього дня доходили до 33 грн/дол та 38 грн/євро).[46] Це історичний мінімум гривні. У березні 2015 курс вдалося стабілізувати на рівні 21-23 гривень за долар США (23-25 за євро). На кінець 2015 року він становив близько 24 грн/дол (26 грн/євро). У 2016 середньорічний курс становив 25,55 грн/дол (28,29 грн/євро), у 2017 — 26,59 грн/дол (30 грн/євро).

Після переходу на плаваючий курс, серед найважливіших факторів що впливають на вартість української валюти експерти називають такі: ціни на зовнішніх ринках на основні експорті товари України (метали, агропродукція), валютна політика НБУ, інвестиційний клімат та політична ситуація в країні.[47] Також на вартість гривні певною мірою впливає вартість євро оскільки на країни ЄС припадає значна частина зовнішньої торгівлі України.[48]

В січні 2018 року, гривня оновила мінімум 2015 року відносно євро (за курсом НБУ). 25 січня цього року гривня опустилася до рівня 35,66 грн/євро. Це було викликано не лише ослабленням гривні, але й загальним зміцненням євро у світі, який оновив трирічний максимум відносно долара. Відносно долара гривня також ослабла хоч і меншою мірою, її курс цього дня досягнув 28,74 грн/дол.[49][50] У 2018 році середньорічний курс гривні становив 27,20 грн/дол та 32,14 грн/євро.

У 2019 році, середньорічний валютний курс гривні вперше після кризи 2014 року зміцнився, до 25,84 грн/дол та 28,95 грн/євро. Зміцнення курсу української валюти тривало практично протягом усього року, найбільше у другій половині. 31 липня 2019, гривня зміцнилася до 25,02 грн/дол та 27,90 грн/євро за курсом НБУ — максимуму за три роки.[51] 26 грудня 2019, до 23,25 грн/дол та 25,76 грн/євро — максимуму за чотири роки.[52] За даними агенції Bloomberg, у 2019 році гривня виявилася найміцнішою валютою у світі, її курс відносно американського долара виріс на 19 %.[53] За словами експертів, причиною цього стало підвищення попиту з боку іноземних інвесторів на українські державні облігації через їх високу прибутковість внаслідок високої облікової ставки НБУ та відносно низької інфляції. Також позитивно вплинуло очікування рекордного урожаю зернових цього року, високі ціни на світових ринках на ключові для України експортні товари — зерно та залізну руду — та найнижчі за три роки ціни на природний газ, який, навпаки, є однією з найбільших статей українського імпорту. Крім того, позитивно на довіру інвесторів вплинуло демократичне проведення президентських та парламентських виборів цього року в Україні та заяви нової влади про продовження співпраці з Міжнародним валютним фондом і проведення реформ.[54][55]

В березні 2020, на тлі пандемії коронавірусної хвороби і викликаної нею економічних шоків, українська гривня, як і багато інших валют у світі, ослаблювалася до 28,18 грн/дол (30 березня) та 30,96 грн/євро (31 березня) за курсом НБУ.[56][57] У 2020 році на курс гривні впливали такі чинники як карантинні заходи, ситуація на світових ринках, переговори з Міжнародним валютним фондом, відставка голови Нацбанку Яківа Смолія (із заявою про політичний тиск), обсяги продажу аграріїв і бажання нерезидентів вкладатися в облігації внутрішньої державної позики.[58] Середньорічний курс у 2020 році склав 26,96 грн/дол та 30,79 грн/євро.

Протягом майже усього 2021 року гривня поступово зміцнювалася, від 28,40 грн/дол у січні до 26,05 грн/дол у листопаді. Однак у грудні девальвувала до 27,30 грн/дол.[59] Це відбулось, зокрема, на тлі посилення геополітичної напруженості в Російсько-українській війні. Середньорічний курс у 2021 році склав 27,29 грн/дол та 32,31 грн/євро.

Станом на 18 лютого 2022, валютний курс гривні (за даними НБУ, ЄЦБ та МВФ) становить 28,36 грн/дол та 32,2 грн/євро.

Жовтим кольором виділені максимум та мінімум відносно кожної валюти.

Примітки:
* У 2016 році в Білорусі була проведена деномінація національної валюти у співвідношенні 10 тис. до одного.
** З 2009 року Словаччина перейшла на Євро.
*** 100 лір з 2005 року, 10 тис. лір до 2004 року (у 2005 році в Туреччині була проведена деномінація національної валюти у співвідношенні мільйон до одного).