Бихов

Бихов колись знала вся Європа. Саме тут знаходилася одна з найкращих ливарень («людвісарень») XVI—XVIII століть, де майстри найвищого рівня виготовляли гармати, ядра, кулі та багато іншого, без чого в середні століття в Європі жити було просто неможливо. При ливарній гарматний майстерні перебувала і знаменита Бихівська збройова школа.[3]

Бихов (районний центр області, місто на правому березі Дніпра). Відомий як Старий Бихов за документами з XIV ст. Був поселенням литовського князя Свидригайла (XV ст.), магнатів Ходкевичів (XVI ст.), Сапегів (XVII — початок XIX ст.).

В 1590, 1594 в районі Бихова відбувались антифеодальні повстання, у яких білоруські селяни разом з українськими селянами і козаками виступали проти польсько-шляхетського гніту. Саме тому наприкінці XVI — початку XVII ст. гетьман Великого князівства Литовського Ходкевич, а потім Сапега перетворюють Бихов на потужну фортецю — одну з найкращих на території Білорусі. Земляні вали, рови, бастіони півкільцем замкнули терени міста, східний бік якого виходив до обривів Дніпра. Центром поселення став замок: він розташовувався в головному місці плану, над Дніпром, перед ним простягався великий майдан, по обидва боки якого було розташовано на регулярних засадах, житлові квартали. Площа розділяла терени міста на дві частини і була плацом для навчання солдатів гарнізону фортеці. Через площу з півночі на південь пролягла головна вулиця, яка замикається Могилевськими та Рогачевськими в'їзними воротами-брамами.

Мапа бихівської фортеці у XVII ст.

Під час визвольної війни 1648—1654, фортецю штурмували українські і білоруські повстанці, деякий час тут знаходилися в облозі війська Филона Гаркуші (1648 р.), під час московсько-польської війни 1654—1667 роках — Іван Золотаренко (1655 р.).

В Північну війну 1700—1721 роках московська армія захопила місто, що обороняв Сапега, союзник шведів.

У 1772 році Бихов приєднаний до Росії.

У XVII—XVIII ст. в місті було лише дві монументальних кам'яних споруди: замок феодала і синагога, всі інші споруди, у тому числі культові, були дерев'яними. Тому не випадково, що в умовах частих облог та пожеж, вони згинули. Збереглися, щоправда, зі значними втратами, тільки замок і синагога. Існуюча православна церква знаходиться віддалік від старих пам'ятників архітектури і не пов'язана з ними архітектурно-планувальною композицією, що пояснюється пізнішим часом її будівництва (XIX ст.).

• Ймовірно, тут народився Гаркуша Филон (? — після 1654) — полковник козацького загону, що діяв на території Білорусі, сподвижник Богдана Хмельницького.

• 
  Кінотеатр "Родина"
• 
  Військове містечко Бихов-1. Площа Героїв. Будинок офіцерів
• 
  Будинок побуту
• 
  Белтелеком
• 
  Колишня бихівська синагога
• 
  Бихівський замок
• 
  Бихівський замок. Вціліла вежа
• 
  Свято-Троїцька церква

• Міські укріплення Бихова
• Бихівський замок

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Bychów, 1.) B., zwany też Stary Bychów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 489. (пол.) — S. 489. (пол.)

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бихов
• Бихов (рос.)