Блищанка

Розташоване на Подільській височині, за 18 км від центру громади і 12 км від найближчої залізничної станції Торське. З усіх сторін село обступає ліс, який з північної і південної сторін прилягає безпосередньо до села. З болотистої вибалки Рутка витікає струмок Вовчків і яскравою стрічкою між двох пагорбів з північного заходу на південний схід протікає через усе село, вибігає на поле оминає урочище Ярмівку і, протікаючи уже лісом, впадає в річку Серет.

Населення — 667 осіб (2003).

Назва села Блищанка походить скоріше за все від ставу, утвореного Потічком на півночі села. Став широко розливався і вода блищала, що було видно з далекої округи. Частини села: Нагорінка (на сході), Краківка (на північному заході), Королівка (на південному заході). Назви полів: Ярмівка, Кути, Рудка. Фільварок — Марцелівка.

На околицях Блищанки виявлено археологічні пам'ятки доби пізнього палеоліту, трипільської, голіградської, липицької та черняхівської культур, 2 могильники часів Київської Русі.[2] За даними геомагнітної зйомки, проведеної старшим науковим співробітником Інституту геофізики НАН України В. Голубом, тут існувало у різний час близько 2000 надземних жител. Багатошарове поселення Блищанка являє собою унікальну пам'ятку археології. Трипільське поселення етапу С виявлено в урочищі Яремівщина. Воно розміщене над яром, з якого тече джерело. На поверхні багато виробів, оскільки культурний шар сильно переораний. На півночі поселення — кам'яна стела у вигляді людини із знаками на поверхні. Інше трипільське поселення етапу СІІ — в урочищі Горби, що на першій надзаплавній терасі (схил), по контуру проходять притоки ріки Серет. Поселення розкопувалося Малєєвим Ю. М. у 1974 році,[3]

Перша писемна згадка — 1530. У центрі села — церква дерев'яна 1867 року побудови з новою мурованою дзвіницею, належала до парохії в Угриньківцях. Також був новий костел. Власниками фільварку Марцелівки були поляки Якубович і Богусєвич.

До Першої світової війни в селі була корчма, після війни тільки гуральня. Селяни займалися рільництвом, але були між ними ремісники: ковалі, шевці, столярі. Була еміграція до Канади та США. Корінні прізвища: Горобець, Друзик, Проданик, Дорош.

Діяло товариство «Просвіта» (від 1898) з читальнею (1937 року побудови), бібліотекою і часописом. При ній був також театральний, оркестровий і самоосвітній гурток. Діяли також «Луг», «Сокіл», «Рідна школа», «Сільський господар», «Вишкіл хліборобської молоді», «Союз українок». У 1937 році зведено будинок сільської коопреації.

Церква святого Іоанна Богослова 1867

Церква УПЦ

Є церква святого Іоанна Богослова (1867, дерев'яна; 1996 реконструйована), церква УПЦ (1999), перебудована з костелу (1939).

Споруджено «фігуру» Божої Матері, пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1968).

Встановлено:

• хрест на честь скасування панщини (1848, відновлено 1990),
• хрест з нагоди проголошення незалежності України (1991),
• пам'ятний хрест на честь вояка УПА М. Базика (1994);
• пам'ятний хрест односельчанам, полеглим за волю України, в лавах УСС і УГА (1991)
• насипана символічна могила на честь замучених у радянських тюрмах патріотів (1941, відновлена 1991).

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, бібліотека, кахельний завод, селянська спілка «Україна», фермерське господарство.

• Конопля В., Малєєв Ю. Блищанка // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 59. — ISBN 966-528-197-6.
• Натуркач М. Блищанка. Що зберегла людська пам'ять. Історія села. Нью-Йорк : Наукове товариство імені Шевченка в Америці, 2009. 104 с.