Богуміл Модрий

Народився в родині водія трамвая. Займався легкою атлетикою, гандболом, футболом і тенісом. У 1932 році захопився хокеєм, саме в цей час набирала потужності хокейна команда тенісного клубу ЛТЦ. З двадцяти років виступав за основний склад. Багаторазовий переможець чемпіонатів Чехословаччини і різноманітних міжнародних турнірів. Вважається найкращим хокейним воротарем Європи 40-х років двадцятого століття[1]. Створив власний ігровий стиль, в основі якого був раціональний підхід до виконання своїх обов'язків.

За фахом — інженер. Після війни, з дружиною і двома доньками, мешкав у Ланшкроуні. Працював адміністратором на місцевому цегляному заводі. Одночасно створював проект гавані каналу Дунай — Ельба, а також залізниці, що зв'язала б Ланшкроун з двома сусідніми містами.

У складі національної команди дебютував 1 січня 1937 року. Товариська гра у Празі проти збірної Канади завершилася поразкою з рахунком 2:6[2].

Учасник Олімпіади в Санкт-Моріці і п'яти чемпіонатів світу. На Олімпійських іграх 1948 року чехословацька команда поступилася канадцям, у боротьбі за перше місце, лише за різницею забитих та пропущених шайб. На світових першостях 1947 і 1949 років чехословаки були найсильнішими. На Олімпійських іграх і чемпіонатах світу провів 41 матч. Всього в складі збірної Чехословаччини — 71 матч[3].

11 березня 1950 року, чехословацьке радіо повідомило, що національна команда відмовилася від участі на чемпіонаті світу, у зв'язку з дискримінацією владою Великої Британії декого з членів делегації. Ввечері, того ж дня, співробітники держбезпеки спровокували бійку у барі і затримали дванадцять хокеїстів.

Сім місяців тривало слідство. Вирок суду — 15 років позбавлення волі за державну зраду (підготовка до втечі за кордон, під час проведення чемпіонату світу у Великій Британії). Августін Бубник отримав 14 років, Станіслав Конопасек — 12, Вацлав Розіняк і Владімір Кобранов — по 10, Йозеф Жирка — шість. Ще шість хокеїстів отримали від восьми місяців до трьох років ув'язнення[1][4].

Покарання відбував на урановій копальні в Яхимові, де працювали політв'язні і німецькі військовополоненні. Важко хворів від радіоактивного випромінювання. 1955 року звільнений «за станом здоров'я».

Після звільнення писав статті, в чеській пресі, на хокейну тематику. Накопичений матеріал зібрав у книгу, яка стала навчальною програмою для хокейних голкіперів, дала початок сучасній воротарській школі.

Помер 21 липня 1963 року в Празі. 1968 року — реабілітований і отримав почесне спортивне звання «Заслужений майстер спорту».

Почесний громадянин міста Ланшкроун, на його честь назвали вулицю, спортивний зал і встановили бюст. Одна з вулиць Праги носить його ім'я.

4 листопада 2008 була заснована Зала слави чеського хокею. Серед перших лауреатів був обраний і Богуміл Модрий. 15 квітня 2011 року обраний до Зали слави Міжнародної федерації хокею з шайбою (разом з Ладіславом Трояком)[5].

• Олімпійські ігри

Віце-чемпіон (1): 1948

• Чемпіонат світу

Чемпіон (2): 1947, 1949

Віце-чемпіон (1): 1948

Третій призер (1): 1938

• Чемпіонат Європи

Чемпіон (3): 1947, 1948, 1949

Віце-чемпіон (2): 1938, 1939

• Чемпіонат Чехословаччини

Чемпіон (6): 1937, 1938, 1946, 1947, 1948, 1949

• Чемпіонат Богемії і Моравії

Чемпіон (4): 1940, 1942, 1943, 1944

Віце-чемпіон (1): 1941

Статистика виступів на головних хокейних змаганнях:

• Профіль на сайті EliteProspects.com (англ.)
• Профіль на сайті Sports-reference.com Архівовано 12 листопада 2012 у Wayback Machine. (англ.)
• Профіль на сайті IIHF.com (англ.)
• Профіль^{[недоступне посилання з серпня 2019]} на сайті Хоккеист.info (рос.)
• Топ-100 историй ИИХФ. История № 48 (рос.)
• Богумил Модры: приговор победителю (рос.)
• Репрессированный хоккей — 65-тилетие чехословацкой трагедии (рос.)
• Вайханский С. М. Золотая книга сборной СССР по хоккею / Матвеева Я. Ю. и Курбатова С. Э.. — Иллюстрированное. — СПб. М.: «Нева», Олма-Пресс, 2002. — С. 15. — 303 с. — 3000 экз — ISBN 5-7654-1720-5.
• Профіль на сайті sinslavycslh.cz (чес.)