Бог предвічний народився

«Бог предві́чний народи́вся» — українська колядка. Має культово-релігійний характер. У колядці переспівується євангельський сюжет про народження Ісуса Христа у Вифлеємі, згадуються події Різдва. Ця коляда є однією із найвідоміших у Західній Україні. В багатьох регіонах Галичини її співають першою за святвечірним столом. Її також виконували у церквах після літургії, починаючи від Різдва і закінчуючи Стрітенням Господнім.[1]

Коляда «Бог предвічний народився» увійшла в «Богогласник», антологію української набожної пісні, що була надрукована в Почаївській лаврі в кінці XVIII століття. Також у «Богогласник» увійшли коляди «Дивная новина», «Предвічний родився пред літи», «Новая радість світу ся з'явила», «Нова радість стала, яка не бувала», «Небо і земля нині торжествують» тощо.

Коляду «Бог предвічний» Іван Франко вважав найкращою з усіх українських церковних пісень, назвавши її перлиною серед колядок.[2]

Текст
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
В Вифлеємі народився,
Месія, Христос наш,
І пан наш, для всіх нас,
Нам народився.
Ознаймив це Ангел Божий
Наперед пастирям,
А потім звіздарям
І земним звірям.
Діва Сина як породила,
Звізда ста, де Христа
Невіста Пречиста
Сина зродила.
Тріє царі несуть дари
До Вифлеєм-міста,
Де Діва Пречиста
Сина повила.
Звізда їм ся об'явила,
В дорозі о Бозі,
При волі, при ослі
Їм ознаймила.
«Тріє царі, де ідете?»
«Ми ідем в Вифлеєм,
Вінчуєм спокоєм
І повернемся».
Іншим путем повернули,
Погану, безстидну,
Безбожну Іроду
Не повідали.
Йосифові Ангел мовить:
З Дитятком і з Матков,
З бидлятком, ослятком
Хай ся хорониить.
«Слава Богу!» — заспіваймо,
Честь Сину Божому
Господеви нашому —
Поклін віддаймо.[3]
Ноти колядки «Бог предвічний народився»

Аналізуючи текст коляди Михайло Возняк вказує, що строфа сучасного тексту коляди про те, що царі повернули іншим шляхом, це, імовірно, пізніша вставка, бо її нема в первісному тексті, який зберігся з кінця XVIII ст.[4]

Останні три строфи закликають і людей завжди віддавати Богові честь, славу та спів, славити його та просити милосердя для себе. Тріумф убогості. Залюбки підкреслює коляда, що бідні вівчарі випередили трьох царів вклонитися тому, хто народився в убогій стайні чи шопці, бідніший від найбідніших на землі, бо лежить на сіні и зимно терпить; створитель дрижитъ, которій въ руках свътъ держить. Убога проста людина відчуває, що свято народження Христа — це одночасно її свято, апофеоз убогості, зрівняння її з верствами, які, може, й за людину її не мають; не тільки зрівняння, а й вивищення, бо чудо втілення й відкуплення відбулося в її обставинах, в її становищі та скромних умовах життя.[4]

Див. також

Примітки
  1. Павло Смоляк. Давні та сучасні форми традицій колядування у Західному Поділлі
  2. Тетяна Шемберко Календарно-обрядова поезія в рецепції Івана Франка
  3. Слова колядки «Бог предвічний народився»
  4. Михайло Возняк «Історія української літератури» Львів. «Світ». 1994, т.2. С.304

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.