Боднар Ілько Павлович
| Боднар Ілля Павлович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
8 серпня 1921 Люта | |||
| Помер |
13 жовтня 1994 (73 роки) Дечин, Чехія | |||
| Громадянство |
 Чехословаччина →  СРСР → Чехія | |||
| Діяльність | письменник | |||
|
| ||||
Ілля́ (Ілько́) Па́влович Бо́днар (нар. 1921, Люта — нині Великоберезнянський район — пом. 1994) — український письменник.
Короткий життєпис
Одним з його вчителів був Виноградський-Вайнбергер Микола, смерті якого в катівні він присвятив вірша.
Освіта початкова.
За радянського часу був засуджений за нелегальний перехід радянського кордону, в 1940—1942 роках відбував покарання у Воркуті.
Особливою нарадою при НКВС СРСР 3 червня 1941 засуджений на 3 роки позбавлення волі.
Був звільнений і призваний на військову службу в часі формування військової частини під командою Людвіка Свободи.
У 1943—1945 роках — учасник Другої світової війни, бої від Соколова до Праги.
Ще в часі війни пише нариси й оповідання, їх друкують у фронтовій газеті чехословацьких вояків «Наше войсько в СРСР». 1945 року залишився у Празі, працює залізничником, мешкав у Дечині.
Його твори друкувалися у періодичних виданнях Канади, Чехословаччини, УРСР, Югославії, Канади.
1965 та 1974 року Олена Рудловчак впорядковує та видає у Пряшеві два збірники віршів та прози — були включені й цикли творів Ілька Боднаря. Його спогади «Дечинські скали» не були опубліковані.
Реабілітований у 1991.
Література
- Іван Циганин. Газета «Карпатська зірка» — 2008 рік, № 17