Соколове (Зміївський район)

Село Соколове лежить на правому березі річки Мжа, вище місця впадання в неї річки Велика Вилівка. Русло річки звивисте, утворює багато лиманів і заболочених озер, зокрема озера Колода, Хворостанне, Комарова Яма. Вище за течією на відстані 5 км лежить село Колісники, нижче за течією на відстані 5 км — село Водяхівка, на протилежному березі — село Миргороди. За 6 км розташовані залізничні станції Платформа 16 км і Спасів Скит. Через село проходить автомобільна дорога Т 2112.

Герб являє собою геральдичний французький щит, горизонтально поділений навпіл. Кольори цих частин збігаються з кольорами прапора України. У верхній частині зображено сокола як символ села. У нижній частині зображені схрещені козацькі шаблі як символ козацького минулого села, яке було сотенним містечком Соколівської сотні Харківського слобідського козацького полку.

Вулиця Отакара Яроша. Церква Успіння пресвятої Богородиці

• Село засноване в 1660 році;
• Не пізніше 1660 — у Соколові побудована перша церква[2];
• З другої половини XVII століття до 1765 року Соколове — сотенний центр Харківського козацького слобідського полку. Містечко мало власну ратушу і власну символіку (печатку з зображенням хреста);
• 1682 — Соколівським сотником був Іван Петровський;
• В 1714, 1718, 1719 роках Соколове потерпало від нападів ватаг запорожців;
• 1717 — Соколове, та його мешканці, зазнали шкоди від харцизів;
• 1732 — Соколівським сотником був Іван Миколайович Жуков. Його ж брат був Григорій Миколайович був священиком в Успенській церкві;
• З 1765 року Соколове увійшов до складу Мереф'янського комісарства;
• За даними на 1779 рік Соколове — військова слобода Харківського повіту Харківського намісництва, що мала 1118 осіб населення (1017 «військових обивателів» і 101 «власницького підданого»);
• 1825 — за кошт прихожан, побудована нова кам'яна Архангело-Михайлівська (Архангельська) церква[2];
• 1831 — за кошт прихожан, побудована нова кам'яна Успенська церква[2];
• За даними на 1864 рік у казенному селі Зміївської волості Зміївського повіту мешкало 2965 осіб (1479 чоловічої статі та 1486 — жіночої), налічувалось 369 дворових господарств, існували 2 православні церкви, відбувалось 3 ярмарки на рік[3];
• Станом на 1914 рік село було центром окремої, центрі Соколівської волості, кількість мешканців села зросла до 4900 осіб[4];
• Парафіян у Лимані було:
  • 1730 рік — 780 чоловік., 712 жінок;
  • 1750 рік — 862 чоловік., 795 жінок;
  • 1770 рік — 1093 чоловік., 1077 жінок;
  • 1790 рік — 1399 чоловік., 1331 жінок;
  • 1810 рік — 1647 чоловік., 1582 жінок;
  • 1830 рік — 1592 чоловік., 1656 жінок;
  • 1850 рік — 1459 чоловік., 1558 жінок;
• В 1917 році в Соколове виникла місцева організація РСДРП, головою якої був обраний Іван Грінчин[5].
• Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв у Соколовому та Вилівці — 228 людей[6].

• Молочнотоварна ферма.
• Мисливське господарство.
• Теплиці.
• Виробництво будівельних матеріалів.
• Виробництво деревної гранули.

• Школа.
• Будинок культури.
• Музей бойового братерства.

Уродженцями села є:

• Воронько Олександр Григорович (1917—1997) — льотчик-винищувач, Герой Радянського Союзу.
• Голубєва Зінаїда Сергіївна (1924—2011) — український літературознавець та критик, доктор філологічних наук, заслужений професор Харківського університету.
• Міщенко Іван Васильович (1922—1987) — командир взводу, Герой Радянського Союзу.

• 
  Братська могила радянських і чехословацьких воїнів
• 
  Пам'ятний знак, біля музею
• 
  Пам'ятний знак, присвячений загиблим односельцям. Ліворуч від стіни розміщуються погруддя (на світлині погруддя Міщенка І. В.
• 
  Пам'ятний знак, присвячений загиблим односельцям. Оборотна сторона, з натуралістичною мапою Битви біля села Соколове (березень 1943)
• 
  Дорожний вказівник, на автошляху з боку Водяхівки

• Історія міст і сіл Української РСР : В 26 томах / Гол. ред. П. Т. Тронько. – К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР, 1967. – Т. 21 : Харківська область. – С. 483–492.
• Адреса местных организаций РСДРП : [рос.] // Исторический архив. — 1956. — № 6. — С. 36—66. — ISSN 0869-6322.
• Погода в селі Соколове

• Соколове. Інтернаціональний подвиг. Пам'ять назавжди. — Харків, 2014[8].
• Історія міст і сіл Української РСР. Харківська область. — Київ, Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967
• Гумілевський Д. Г. (Филарет). Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859.
• Щелков К. П. Історична хронологія Харківської губернії — Харків, Університетська друкарня, 1882.
• Саяний М. І. Зміївщина Слобожанщини перлина — Зміїв, 2009.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Харківська область