Боз-ар

Боз-ар (від фр. beaux-arts — красні мистецтва) — одна з назв архітектури пізнього історизму у Франції та деяких інших країнах. Виник як альтернатива до «романтичних» стилів (насамперед неоготики) та бідермаєру через спробу відродити та переосмислити спадщину ренесансу, бароко, ампіру.

Гран-Опера в Парижі — найвідоміша споруда в стилі боз-ар

Поява нового стилю була історично пов'язана зі створенням Другої імперії у Франції. Шарль Гарньє з чималою долею підлабузництва назвав боз-ар «стилем Наполеона III». Термін має локальне вживання. За межами Франції він використовується у США та Канаді, тоді як у світі серед мистецтвознавців поширений термін «еклектика», який використовував і Гарньє. Архітектурі боз-ара і справді притаманне еклектичне використання історичних реплік, нагромадження декоративних елементів і водночас прагнення симетрії та ієрархії «шляхетних» та утилітарних просторів. Саме цьому навчали в Вищій школі красних мистецтв у Парижі, яка перетворилася на головну світову «лабораторію» боз-ару.

Центральний вокзал у Нью-Йорку

Оперний театр в Одесі

Культурний центр в Аргентині

Найвідоміші будівлі в стилі боз-ар у Франції:

• Гран-Опера;
• вокзал д'Орсе;
• Гран-Пале;
• Пті-Пале;
• міст Александра III.

Найвідоміші будівлі в стилі боз-ар за межами Франції:

• Нове крило палацу Гофбурґ у Відні;
• Палац Ліндергоф під Мюнхеном;
• Центральний вокзал у Нью-Йорку;
• Центральний вокзал в Антверпені;
• Оперний театр в Одесі;
• Оперний театр у Будапешті;
• Румунський Атенеум в Бухаресті;
• Ансамбль Площі Республіки у Римі;
• Паласіо-де-Бельяс-Артес у Мехіко.

Споріднений з боз-аром стиль у живописі часто називають академізмом (у вузькому значенні, оскільки до академічного живопису часто зараховують живопис класицизму і навіть ренесансу).