Бойко Іван Давидович
Бо́йко Іва́н Дави́дович (нар. 17 (30) вересня 1899, с. Володькова Дівиця, Ніжинський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія — 5 червня 1971, Київ) — український історик, доктор історичних наук.
| Бойко Іван Давидович | |
|---|---|
| Народився |
17 (29) липня 1899 Володькова Дівиця, Володько-Дівицька волость, Ніжинський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія |
| Помер |
5 червня 1971 (71 рік) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 Російська імперія СРСР |
| Діяльність | історик |
| Alma mater | Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя |
| Галузь | історія |
| Заклад | ХНУ імені В. Н. Каразіна |
| Ступінь | доктор історичних наук |
| Нагороди |
  |
 Роботи у Вікіджерелах | |
Життєпис
Народився в с. Володькова Дівиця Чернігівської губернії, нині — Чернігівської області. Після закінчення історико-економічного факультету Ніжинського інституту народної освіти викладав суспільствознавство в Бориспільській семирічній школі.
У 1929—1932 роках навчався в аспірантурі Інституту української культури ВУАН, викладав історію у Вінницькому педагогічному інституті; з 1934 року — завідувач кафедри історії СРСР та історії України Харківського державного університету. 1940 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Польське повстання 1863 р. на Україні». В роки німецько-радянської війни працював завідувачем кафедри історії СРСР та історії України в Об'єднаному українському державному університеті в м. Кзил-Орда (нині Кизилорда, Казахстан) та зав. кафедри історії України в Харківському державному університеті. Від 1945 до 1948 — зав. учбовою частиною Республіканської партійної школи при ЦК КПУ, проректор з науково-видавничої частини та зав. кафедри історії СРСР Вищої партійної школи при ЦК КПУ.
Зав. відділу історії феодалізму, старший науковий співробітник Інституту історії АН УРСР (1955–63); член делегації СРСР на XII Міжнародному конгресі істориків (Рим, 1955). 1964 захистив докторську дисертацію на тему «Селянство України в другій пол. 16 — першій пол. 17 ст.». Від жовтня 1966 працював старшим науковим співробітником-консультантом відділу етнографії Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Рильського АН УРСР.
Автор понад 80 праць з історії СРСР та України.
Нагороди
Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани».
Праці
Основні праці:
- Селянство України в другій половині XVI – першій половині XVII ст. Київ, 1963
- Історія Української РСР, т. 1–2. К., 1963–65 (у співавторстві).
Посилання
- Швидкий В. П. Бойко Іван Давидович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
Література
- Учені вузів Української РСР. К., 1968
- Іван Давидович Бойко.(Некролог). "УІЖ", 1971, № 8(125)
- Вчені Інституту історії України. К., 1998.