Бойко Степан Карпович
Степан Карпович Бойко (нар. 21 липня 1913, хутір Затишшя Катеринославської губернії, тепер Запорізька область — 4 грудня 1990, місто Полтава) — український радянський партійний діяч, голова Полтавського облвиконкому. Депутат Верховної Ради УРСР 7—8-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1966—1976 р.
| Бойко Степан Карпович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
21 липня 1913 хутір Затишшя Катеринославської губернії |
| Помер |
4 грудня 1990 (77 років) Полтава |
| Країна |
 Російська імперія СРСР |
| Національність | українець |
| Діяльність | державний діяч, політик |
| Знання мов | російська |
| Посада | депутат Верховної Ради УРСР |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |
   |
Біографія
Народився у родині селянина-середняка. З 1930 року працював вчителем, перебував на комсомольській роботі на Дніпропетровщині.
У 1933 році закінчив Семенівський сільськогосподарський технікум Дніпропетровської області. У 1933—1935 роках — агроном радгоспу «Зоря комунізму» П'ятихатського району Дніпропетровської області.
У 1935—1937 роках — у Червоній армії.
У 1937—1941 роках — старший агроном, директор Супсько-Литовської машинно-тракторної станції Дніпропетровської області.
Під час німецько-радянської війни був евакуйований у східні райони СРСР. У 1941—1943 роках — директор Тарасівської машинно-тракторної станції Саратовської області РРФСР.
У 1943—1945 роках — голова виконавчого комітету Криворізької районної ради депутатів трудящих Дніпропетровської області.
У 1945—1950 роках — 1-й секретар Петропавлівського районного комітету КП(б)У Дніпропетровської області.
У 1950—1953 роках — слухач Республіканської трирічної партійної школи при ЦК КП(б)У.
У 1953—1955 роках — 1-й секретар Дніпропетровського районного комітету КПУ Дніпропетровської області.
У 1955 — січні 1963 р. — секретар Полтавського обласного комітету КПУ.
5 січня — 9 травня 1963 р. — 2-й секретар Полтавського сільського обласного комітету КПУ.
9 травня 1963 — грудень 1964 р. — голова виконавчого комітету Полтавської сільської обласної ради депутатів трудящих.
У грудні 1964 — січні 1974 р. — голова виконавчого комітету Полтавської обласної ради депутатів трудящих.
З 1974 року — персональний пенсіонер союзного значення у Полтаві. Вийшовши на пенсію, тривалий час очолював Полтавський обласний трест шовківництва.
Нагороди
- два ордени Леніна
- орден Жовтневої Революції
- орден Трудового Червоного Прапора (20.07.1973)
- орден «Знак Пошани»
- орден Вітчизняної війни 1-го ст.
- медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років»
- медалі