Бокаріус Микола Миколайович

Бокаріус Микола Миколайович (нар. 28 червня (11 липня) 1899, Харків — пом. 2 листопада 1966, Харків) — український вчений-правознавець, кандидат медичних наук, професор, завідувач кафедри криміналістики та судової експертизи (1939–1941). Син Миколи Сергійовича Бокаріуса[2].

Бокаріус Микола Миколайович
Народився 28 червня 1899(1899-06-28)
Харків
Помер 2 листопада 1966(1966-11-02) (67 років)
Харків
Поховання Міське кладовище № 2 (Харків)
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність викладач університету, forensic scientist
Alma mater Харківський медичний інститут
Галузь Судова медицина, криміналістика
Заклад Харківський медичний інститут, Харківський НДІ судових експертиз імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса, Харківський юридичний інститут
Звання професор
Ступінь кандидат медичних наук
Аспіранти, докторанти Колмаков Віктор Павлович[1]
Батько Бокаріус Микола Сергійович
Нагороди

Біографія

Народився 28 червня (11 липня) 1899 року у місті Харкові. 1924 року закінчив Харківський медичний інститут (зараз Харківський національний медичний університет)[3]. У 1930–1931 роках — асистент, а з 1931 по 1966 рік — завідувач кафедри судової медицини Харківського медичного інституту . У 1931–1949 роках очолював Харківський НДІ судових експертиз імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса і одночасно (1939—1941) кафедру криміналістики та судової експертизи Харківського юридичного інституту[4][5] .

Помер Микола Миколайович Бокаріус 2 листопада 1966 року.

Наукова діяльність

Головна тематика його дослідницьких інтересів — вогнепальні ушкодження та методика судово-медичних і криміналістичних досліджень. Підготував 4 докторів та 26 кандидатів юридичних наук.

Опублікував близько 200 наукових робіт. Основними серед них є:

  • «Мікродіагностика вхідного шкіряного кульового отвору під час судово-медичного дослідження трупа»
  • «Нове в методиці судово-медичних і криміналістичних досліджень»
  • «Лекції з судової медицини»
  • «Відомості до практичних занять з дослідження ушкоджень окремих органів»

Все життя присвятив розвитку судової медицини та впровадженню результатів наукових досліджень у практику. Велику увагу приділяв удосконаленню навчального процесу, розробці нових принципів і методів самостійної роботи студентів. Багато сил і знань віддав організації та розвитку судово-медичної служби в Україні.

У різні роки був членом правління Всесоюзного наукового товариства судових медиків, редколегії журналу «Судово-медична експертиза», обирався членом Дзержинської районної ради м. Харкова.

Нагороди

Нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».

Сім'я
  • Батько — Бокаріус Микола Сергійович (1869—1931)
  • Мати — Бокаріус Зінаїда Миколаївна (1877—1933)

Був одружений два рази.

  • Дружина — Бокаріус Євгенія Борисівна
  • Дочка від першого шлюбу Бокаріус Кира Миколаївна (1921—1992).
  • Дружина — Бокаріус (Плесська) Ніна Геннадіївна (1896—1968)

Пам'ять
Меморіальна дошка у Харкові.

У 2005 році було встановлено меморіальну дошку на фасаді будівлі кафедри судової медицини, медичного правознавства імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса[6].

Примітки
  1. Колмаков Віктор Павлович
  2. Бокаріус Микола Миколайович Персональний сайт Славіка Бігуна
  3. Бокариус Николай Николаевич. Кто есть кто в судебной медицине. 2019.
  4. ДИНАСТИЯ СУДЕБНЫХ МЕДИКОВ БОКАРИУСОВ (рос.). Tеорія та практика судової експертизи і криміналістики. Випуск 14 (2014).
  5. Николай Николаевич Бокариус–достойный продолжатель дела своего отца, заслуженного профессора Н.С. Бокариуса (рос.). Судебно-медицинский журнал (2013).
  6. Історія Харкова у пам'ятних дошках: Бокаріус М. М.. Історія Харкова у пам'ятних дошках. Процитовано 18 вересня 2018.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.