Болеслав Твардовський

Болеслав Твардо́вський (пол. Bolesław Twardowski 18 лютого 1864, Львів 22 листопада 1944 там само) архієпископ РКЦ, митрополит львівський (3 серпня 1923 22 листопада 1944). Двоюрідний брат філософа Казимира Твардовського.

Болеслав Твардовський
Архієпископ-митрополит Львівський
з 19231944
Конфесія: Римо-Католицька церква
Попередник: Юзеф Більчевський
Наступник: Євгеніуш Базяк
 
Альма-матер: Папський Григоріанський університет і Львівський національний університет імені Івана Франка
Діяльність: католицький священник
Народження: 18 лютого 1864(1864-02-18)
Львів
Смерть: 22 листопада 1944(1944-11-22) (80 років)
Львів
Похований: Латинський катедральний собор[1]
Престол: Львівська архідієцезія
Посада: Архієпископ-митрополит Львівський

 Болеслав Твардовський у Вікісховищі

Біографія

У Львові навчався у початковій і середній школі. 1882 року склав екзамени і поступив до Львівської римо-католицької духовної семінарії, розпочавши водночас навчання теології у Львівському університеті. 25 липня 1886 року прийняв духовний сан, через посвяту митрополитом львівським, архієпископом Северином Моравським. Два роки навчався у Папському Григоріанському університеті у Римі (вивчав канонічне право). У 1888 році отримав ступінь доктора канонічного права. Під час навчання у Римі потоваришував із ксьондзом Юзефом Більчевським, котрий в той час вивчав християнську археологію. Повернувшись із закордону, був призначний префектом Львівської духовної семінарії, а через кілька років — канцлером метрополітальної курії.

У 1902—1918 роках був пробощем Тернополя. Брав активну участь у спорудженні в місті нового парафіяльного костелу.[2] 14 вересня 1918 номінований на львівського суфрагана. 12 січня 1919 відбулася консекрація на єпископа у Львівській катедрі (дещо спізнена через Українсько-польську війну), прийняв обов'язки генерального вікарія, віце-президента Центрального керівництва Інституту убогих, а також ректора Львівської духовної семінарії. 22 березня 1923, за два дні по смерті архієпископа Юзефа Більчевського, метрополітальна капітула обрала Твардовського капітульним вікарієм.

3 серпня 1923 отримав із апостольської столиці номінаційну буллу із призначенням його львівським архієпископом латинського обряду. 11 листопада 1923 відбувся урочистий інґрес до митрополичої базиліки в супроводі львівського вірменсько-католицького архієпископа Йосифа Теодоровича, єпископа краківського Адама Стефана Сапіги, перемиського єпископа Юзефа Себастьяна Пельчара, єпископа каменецького Пйотра Маньковського, єпископа тарновського Ленона Валенги, а також промоційних єпископів: краківського — Антона Новака, перемиського — Кароля Юзефа Фішера і тарновського — Едварда Комара.

Під керівництвом архієпископа Твардовського у Львівській архідієцезії до 1935 року збудовано 27 парафіяльних костелів, почато будівництво — чотирьох, 19 — відновлено. Найбільшим досягненням у будівництві храмів був Костел Матері Божої Остробрамської, збудований у 19311934 роках. Був не тільки ініціатором, але і фундатором будівництва костелу.

Був сподвижником і пропагандистом ідей так званої Католицької акції, надавав великого значення харитативній діяльності церкви, у часи економічної кризи вів активну діяльність з метою подолання безробіття і голоду у львівській архідієцезії, був рішучим противником участі духовенства у політичному житті (1935 року заборонив духовенству виставляти кандидатури на найближчих парламентських виборах).

16 листопада 1924 Львівський університет надав Твардовському статус почесного доктора. Ректор Юлій Макаревич у своїй промові підкреслив, що цей почесний титул митрополит отримав як визнання його діяльності пов'язаної із утриманням і примноженням християнських і польських цінностей у Львівській архідієцезії.

Співпрацював з польською санаційною владою у справі полонізації та деукраїнізації Галичини.[3] Кореспондував із греко-католицьким духовенством, а зокрема із Митрополитом Андреєм Шептицьким у справах Волинської трагедії. У другій половині грудня 1939 року був позбавлений резиденції при вулиці Чарнецького 32 (нині вул. Винниченка), певний час проживав у домі отців місіонерів на вулиці Дверницького (нині вул. Свєнціцького). Повернувся у архієпископський палац 16 липня 1941. Прогресуюча хвороба призвела до того, що митрополит більшість керівних функцій склав на єпископа-помічника Евгеніуша Базяка, котрий від 26 квітня 1944 року виконував функцію коад'ютора із правом наступництва.

Помер 22 листопада 1944 року у Львові. Був похований згідно із його бажанням у крипті Костелу Матері Божої Остробрамської. Натомість серце згідно з його волею вміщене у стіні хору Монастиря Кармеліток у Львові. У радянський час (приблизно у 19471948) останки перенесено до крипти в підземеллях Латинської катедри у Львові. Серце митрополита вивезене разом із черницями до Влоцлавека.

Примітки

Джерела

  • Chajko G. Arcybiskup Bolesław Twardowski (1864—1944): metropolita lwowski obrządku łacińskiego, Rzeszów: Instytut Pamięci Narodowej--Komisja Ścigania Zbrodni przeciwko Narodowi Polskiemu, Oddział w Rzeszowie, 2010.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.