Болеслав II Сміливий
Болесла́в II Сміли́вий або Щедрий (пол. Bolesław II Śmiały; 1042 — 2/3 квітня 1081) — князь Польщі (1058—1076) і король (1076—1079), представник династії П'ястів, святий у Польській православній церкві, онук великого князя київського Володимира Святославовича.
Болеслав II Сміливий (Щедрий) пол. Bolesław II Śmiały | |
---|---|
![]() | |
Король Польщі | |
Правління | 1076-1079 |
Коронація | 26 грудня 1076 |
Попередник | Мешко II В'ялий |
Наступник | Пшемисл II |
Інші титули | Князь Польщі |
Біографічні дані | |
Народження |
близько 1042 Королівство Польське |
Смерть |
3 квітня 1081 Оссіах, Фельдкірхен, Каринтія, Австрія |
Поховання | Оссіях, Австрія |
Дружина | Вишеслава Київська |
Діти | Мешко |
Династія | П'ясти, Святославичі |
Батько | Казимир I Відновитель |
Мати | Добронега Володимирівна |
![]() |
Біографія
Болеслав II був сином князя Польщі Казимира I Відновителя і руської князівни Добронеги, доньки київського князя Володимира Святославовича.
Болеслав II відновив завойовну політику у дусі свого прадіда Болеслава I Хороброго. Князь неодноразово втручався у внутрішні справи сусідніх держав: в Угорщині надавав військову допомогу герцогу Белі проти короля Андраша I в 1057 році, 1074 року допоміг Гезі I повалити з престолу короля Соломона. Спираючись на союз з Угорщиною і Київською Руссю, Болеслав II у 1061 році втрутився в міжусобні війни в Чехії, але зазнав невдачі.
Після вигнання 1068 року з Києва князя Ізяслава Ярославовича, що був одружений на дочці польського короля Мешка ІІ, Болеслав II 1069 (за іншими даними, 1074[1]) допоміг своєму родичу відновити своє правління в Києві. Болеслав пішов на Київ, взяв місто в жорстку облогу, прожив тут всю зиму[1] і жорстоко розправився з супротивниками Ізяслава.
Зміцненню міжнародного престижу польської держави сприяло також вдале втручання Болеслава II в боротьбу за інвеституру між імператором Генріхом IV і папою Григорієм VII. Болеслав II виступив на стороні останнього: у 1072 він відмовився виплачувати данину імператору і оголосив незалежність Польщі, а в 1074 визнав польську державу леном папського престолу. Це принесло свої плоди: у 1075 до Польщі прибув папський посланник, щоб остаточно закріпити права Гнезненського архієпископства, а в 1076 Болеслава II було короновано королем Польщі.
Таким чином Болеславу II вдалося вирішити два найважливіші завдання, що стояли перед польською державою з часів смути 1030-х: відновити незалежність Польщі і повернути польському монарху королівський титул.
Проте до кінця 1070-х загострилися внутрішні і зовнішні проблеми польської держави. Спроби Болеслава II повернути до складу Польщі Західне Помор'я повністю провалилися.
У 1077, на прохання Папи Римського, Болеслав здійснив другий похід на Київ. Місто було узяте, Ізяслав знову став Київським князем. Проте, як тільки поляки повернулися додому, брати Ізяслава знову виступили проти нього, і князь загинув у битві (1078). Основну проблему, проте, представляло посилення незалежності великої польської аристократії, яку підтримували Чехія і Священна Римська імперія. Після страти звинуваченого Болеславом II в зраді єпископа краківського Станіслава у країні почався заколот магнатів. На чолі повстання встав молодший брат короля князь Владислав Герман.
У 1079 Болеслава II Сміливого повалили з трону і вигнали із Польщі. Він був змушений втекти до Угорщини і помер у вигнанні через два роки. Престол зайняв бунтівний брат Болеслава, Владислав I Герман.
Сім'я
- Батько: Казимир I Відновитель, польський князь.
- Матір: Добронега Володимирівна, донька Великого князя Київського Володимира І, сестра Ярослава I Мудрого[2].
Дружина Вишеслава Київська, українська князівна, донька Великого князя Київського Святослава Ярославича.
Син:
- Мешко Болеславович (1069–1089), князь польський. Був одружений з Євпраксією, дочкою Великого князя Київського Ізяслава Ярославича.
Родовід
Мешко I, князь Польщі | ||||||||||||||||
Болеслав I , князь Польщі | ||||||||||||||||
Дубравка, Богемська князівна | ||||||||||||||||
Мешко II, князь Польщі | ||||||||||||||||
Добромир, князь Лужицький | ||||||||||||||||
Емільда Лужицька | ||||||||||||||||
Невідома | ||||||||||||||||
Казимир I, князь Польщі | ||||||||||||||||
Герман I, пфальцграф Лотарингії | ||||||||||||||||
Еццо Пфальцграф Лотарингії | ||||||||||||||||
Ядвіга фон Ділінген | ||||||||||||||||
Рикса Лотаринзька | ||||||||||||||||
Оттон II, Імператор | ||||||||||||||||
Матильда Лотаринзька | ||||||||||||||||
Феофано Склірена | ||||||||||||||||
Болеслав II, князь Польщі | ||||||||||||||||
Ігор, Великий князь Київський | ||||||||||||||||
Святослав Хоробрий, Великий князь Київський | ||||||||||||||||
Ольга (княгиня), Велика княгиня Київська | ||||||||||||||||
Володимир Великий, Великий князь Київський | ||||||||||||||||
Мал, Князь Древлянський | ||||||||||||||||
Малуша | ||||||||||||||||
невідома | ||||||||||||||||
Добронега Володимирівна, українська княжна | ||||||||||||||||
Анна Порфірогенета | ||||||||||||||||
Примітки
- Целларій А. 1659 / Отделъ ІІ. Извѣстія очевидцевъ // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей (редактори Володимир Антонович, Ф. Терновський). — К. : типографія Е. Я. Федорова, 1874. — С. 97.
- Войтович 2000.
Джерела та література
- Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). — Львів : Інститут українознавства, 2000.
- Головко О. БОЛЕСЛАВ ІІ СМІЛИВИЙ // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 331. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Delestowicz Norbert. Bolesław II Szczodry. Tragiczne losy wielkiego wojownika, 1040/1042 — 2/3 IV 1081 albo 1082, Kraków 2016, ISBN 978-83-7730-172-2.
Посилання
Попередник Мешко II В'ялий |
![]() |
Король Польщі 1076-1079 |
![]() |
Наступник Пшемисл II |
Попередник Казимир I Відновитель |
![]() |
Князь Польщі 1058-1076 |
![]() |
Наступник Владислав I Герман |